РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ

Минуло багато місяців, а в кабінеті генерала Старка не змінилося нічогісінько. Ті ж самі важкі штори на вікнах, коло світла на полірованому столі, півтемрява у просторі кабінету, і так само інженер Генрі Кервуд сидить перед столом у глибокому кріслі, очікувально дивлячись на генерала.

За цей час змінився тільки сам генерал Старк. Обличчя його стало ще сухішим, ще кощавішим. Генерал Старк тепер не міг вже так, як раніше, спокійно обдумувати свої запитання й відповіді. Здали нерви, генерал нервується, часто змахує руками, рвучко встає, знову сідає без усякої видимої причини чи потреби.

І виною всьому тому більшовики. Так було добре все розраховано! Так точно, так винахідливо! І от тобі маєш, Червона Армія вже майже всю Україну звільнила! Значить, вона і до Німеччини може дійти. І геть все тепер доводиться планувати наново, повертати всю організацію, всіх людей на інші завдання. А так було б спокійно, коли б Радянський Союз дав себе розбити. Кінець кінцем з німцями, з Круппом, з Гітлером завжди можна було б договоритися.

А зараз доводиться думати, як рятувати німців або коли не врятувати, це вже зараз навряд чи можливо, то хоч забрати у них найцінніші винаходи.

На цей раз Старк почав говорити, як тільки Кервуд опустився у крісло. Здавалося, ніби від того, одержить інженер завдання на секунду раніше чи пізніше, залежить доля усього світу.

— Для вас є нове завдання, — зопалу почав генерал, — і сподіваюся, ви виконаєте його краще, ніж попереднє.

Очевидно, за цей час і сам інженер Кервуд теж дуже змінився. В усякому разі улесливість його зникла. Він навіть дозволив собі сказати слова, які напевне не могли сподобатися генералові.

— Попереднє завдання було не виконане тому, що не було дотримано основної умови, — упевнено, відчуваючи свою повну правоту, відповів він.

Генерал навіть закам'янів від такого зухвальства. Це ж Кервуд явно натякав на те, що генерал Старк помилявся, коли говорив про неминучу поразку Радянського Союзу. Старк згадав, як під час попередньої розмови йому передали про просування німців на тридцять кілометрів. Боягузи й нездари ті німці! І Гітлер у них боягуз і неділова людина! Смішно було навіть сподіватися, що він зуміє подолати Радянський Союз. І як це він, Старк, не зрозумів цього раніше?

Ці думки не принесли генералові ніякого задоволення, і він подивився на Кервуда неприязно.

— Ну, на цей раз ви можете бути цілком упевнені, що всіх основних умов буде дотримано, — злісно сказав він, — Червона Армія вже перейшла через Дніпро.

— І все-таки я не певний, що основних умов буде дотримано, — підкреслено повторюючи слова генерала, відповів Кервуд. — Може трапитися так, що більшовики прийдуть у Берлін раніше, ніж ми.