Узявши черпалку, цього разу Судзір сповз із плота якось незграбно, навіть балонами грюкнув об крайню дошку. Підплив до Дори, дав ручку черпалки їй у зуби, трохи підправив, щоб виріз акуратно приліг до шиї. — Зі мною! Аб! — схопив загубник у рот і пірнув, притискуючи і Дору лівою рукою під воду. Трохи подумавши, і Бобі пірнув. А Дік, Єва і Бела припливли на те місце, покружляли, але через якусь хвилину знову попрямували в темніший куток.

Здалося, що Судзіра з Дорого і Бобі не було довго, як тільки повітря у дельфінів вистачило. Перший вискочив, одфиркнувся Бобі. Дік та інші самки повернули до нього, ніби їм кортіло розпитати: «Ну як там? Чого він пристає до вас?» Але виринули Дора і Судзір. У Дори в зубах боком висіла черпалка, піску в ній не було ані жмені. Але Судзір поплескав її по спині і довів до самого плота, забрав і викинув на дошки черпалку, а дельфінку винагородив шматочком риби. Цього разу вилазив на пліт зовсім незграбно, здавалося, безпомічно дриґав у воді ногами. А коли виліз, то знову звісив ласти, поринув у роздуми.

За той час, поки Судзір займався з Бобі і Дорою, Піт і «старий» двічі винесли на пляж по відру піску, зсипали його там на купу і попливли за новою порцією. Янг усе відзначав, обертаючи голову і в той бік, підраховуючи їхні рейси. Судзір цього не бачив, але в голові теж, мабуть, підраховував, що за цей час можна було зробити самому і скільки взагалі потрібно буде часу, щоб чого-небудь навчити дельфінів.

— Дора, репете. — Судзір узяв черпалку, знову зсунувся у воду.

Поліз ближче до води і Янг. Не міг терпіти, бачивши, що мішок з рибою майже повний, а дельфіни плавають голодні.

Море починало розгулюватися, на гребенях хвиль скипали білі гриви. Катер летів на максимальній швидкості, часом урізаючись носом так, що бризки злітали вище голів. Але ніхто не ховався від цих бризок, тільки мружилися і напружено вдивлялися уперед. На носі біля правого борту стояли двоє — Радж і Амара, офіцер із Свійттауна і начальник поліції Раю міцно трималися за поручні.

— Я думаю, що треба було б висадитися коло табору й оточити його з усіх боків, — говорив начальник поліції.

— Аз боку моря як оточиш? Висаджуватися тільки з моря! І штурмом… Насамперед захопити їхні плавзасоби. А берегом вони далеко не втечуть, — заперечив офіцер.

— Он будиночок на колесах їхній, з антенами. Там у них, мабуть, радіостанція… Його теж треба передусім захопити, щоб перервати зв'язок зі світом, — сказав Амара.

— Правильно, юначе. Скільки їх там усіх? — У голосі офіцера була твердість.

— Думаємо, що не більше десяти… За нашими спостереженнями, — одночасно сказали Радж і Амара. — З правого боку, он, бачите намети? Два, чотиримісні.