— Катись калбаскай, краснапузий! — заверещав під стосом дров чийсь надтріснутий тенор.

— Продають, братці! — надривався пропитий бас. — Агітатор! Тягніть його звідти!

— Ми повернемося, але то вже буде наша, а не радянська Росія!

На площадку вийшов комендант табору, капітан Сміт. Він обвів червоними очима натовп і підняв руку. Крики припинилися.

— Запис буде проведено в канцелярії табору на цілком добровільних засадах. І нехай ніхто з вас не боїться ніяких погроз: адміністрація табору бере всіх під захист. Я попереджаю деякі гарячі голови, що каратиму кожного, хто чинитиме перепони. Демократія, панове, — основний принцип американської державності.

— Щось дуже схоже на правду, — тихо промовив полтавчанин. — Ти як гадаєш?

— Не знаю. Може і правда.

— Ех, догнав не догнав, а побігти можна, — махнув гітарою Петро.

— Все-таки краще, ніж тут скніти.

— А може, і правда, хлопці, га?

— Поживемо, — побачимо, — Андрій вийняв сигарети. Стояв, замислено роздивляючись напис на яскраво розмальованій пачці. В куточку невеликими буквами стояло: «Made in USA».

— А може і цей агітатор зроблений в Америці?

— Та що ви, хлопці, не можна так, — Ігор стиснув голову руками.

— Як? — запитав Андрій.

— Нікому і нічому не вірити, — простогнав хлопець.

— Ех, Ігорок, — зітхнув Микола. — Моя бабуня говорила, не кажи гоп… А коли вже сказав, роздивись, куди ти вскочив.

РОЗДІЛ V «СЕН-ГОТАРД»

РОЗДІЛ V

«СЕН-ГОТАРД»