Андрій презирливо знизав плечем.

— Цікаво!.. Невже ви мене охрестили, стороннім? Не може бути! На моїй персоні аршинними літерами написано, що я без п'яти хвилин паровозник. Лисак. Поїду з вами в гори як практикант. Маю на руках письмовий дозвіл вашого начальника. Ось, будь ласка!.. — Андрій помахав перед обличчям кочегара Іванчука аркушем паперу. — Може, тепер змилостивишся, га?

— Миколо, займайся своєю справою! — наказав Олекса.

Іванчук звільнив прохід. Лисак боком протиснувся в будку машиніста, привітався за руку з Олексою, а кочегарові і помічникові тільки кивнув головою.

Сокач мовчки, з прихованим здивуванням дивився на практиканта. Андрій був одягнений у темно-синій, старанно випрасуваний, з великою кількістю накладних кишень і металевими застіжками комбінезон, з-під коміра якого навмисне визирав акуратний вузол темно-бордового шерстяного галстука. На голові майбутнього машиніста примостився чорний новенький кашкет; над його лакованим козирком, на околиші, сяяла залізнична емблема. Взутий Лисак у жовті, на товстій підошві, з мідними гачками черевики. Талія його перетягнута рипучим шкіряним ременем з величезною нікельованою пряжкою.

У радіоприймачі почулося попереджуюче покашлювання, і через мить у будці машиніста пролунав співучий жіночий голос:

— Увага! Сімсот сімдесят сім тринадцять! Увага! Я — диспетчер паровозної служби.

Сокач, кочегар Іванчук і помічник машиніста Довбня пожвавлено перезирнулися.

— Ніжний голосок! — засміявся Лисак. — Просто-таки ангельський.

Сокач відгукнувся:

— Єсть увага!

— Це ваша перша поїздка в гори? — поцікавився диспетчер.

— Ви помилилися, товаришу диспетчер. — У голосі Олекси прозвучала простодушна дитяча образа. — Паровоз номер сімсот сімдесят сім тринадцять вперше іде в гори, а я, машиніст Сокач, — у п'ятсот перший раз.

— Зрозуміло. — Голос диспетчера трохи потеплів. — Я не хотіла вас образити. Наступного разу я буду чіткіше формулювати свої запитання. Отож, товаришу Сокач, чи можу я бути впевнена, що ви по графіку, хвилина в хвилину, приведете поїзд у Дубню?

— Можете! Запевняємо!

— Все ясно. Щасливої дороги!

— Зачекайте! Маю одне запитання.

— Будь ласка.

— Як ваше прізвище?

— Королевич, Тетяна Степанівна.