— Вивертайте кермо, — сказав Роумен. — Тільки-но загориться червоне світло, почнемо штовхати. Шофери істерично сигналитимуть, але ви не звертайте уваги, кричіть їм «ходер» і штовхайте собі свою лайбу.

— Що таке «ходер»?

— Це значить «займатися любов'ю».

— Краще вони допомогли б нам, а не їхали займатися любов'ю…

Вони зрушили машину з місця, далі вона легко пішла під уклін. Роумен крутив кермо, кричав шоферам «уно моментіко», дівчина голосно повторяла «ходер», вулиця сміялась, хоч водії все ще сигналили.

Поставивши машину біля готелю, Роумен іще раз оглянув «шевроле», вода з радіатора й досі цебеніла тонким струмочком.

— Що робити? — спитала дівчина розгублено.

— Ходімо відженемо мій «форд».

— Ідіть самі, у мене в машині багаж.

— Іспанці не крадуть.

— Так я вам і повірила! Мені дідусь казав, що вони всі злодії.

— Він хоч раз був тут?

— Ні, але він був дуже начитаний.

Роумен аж скорчився від сміху; він сміявся, як завжди, беззвучно; махнув рукою і побіг до «форда». Коли дали червоне світло, він, порушивши всі правила, перетнув вулицю й запаркував свою машину біля «шевроле» дівчини.

— Перетягайте багаж до мене, — сказав він. — А там вирішимо, що робити.

— Це ви перетягайте мій багаж! Розбили машину й зразу починаєте експлуатувати нещасну дівчину.

— Покажіть-но зуби…

— Що?! Я розбила рот?!

— Ні, просто я хочу побачити, які у вас гострі зуби.

Дівчина всміхнулася; усмішка в неї була несподівана, обличчя одразу змінилось, лоб розгладився, стало видно, який він великий і випуклий; зникли ранні зморшки біля продовгуватих голубих очей; ніякої косметики; але вона не така вже й молода, як мені здалося спочатку, подумав Роумен; їй не двадцять, як я гадав, ось-ось тридцять; тим краще, дівоча необізнаність передбачає в партнерстві юнацьку недосвідченість, а мені незабаром сорок…