Він підійшов до стола, обережно сів на маленький стілець, угвинчений у бетонну підлогу камери, й заходився вивчати сторінки допиту, який вів російський обвинувач.

— Чи визнаєте ви, що метою війни проти Радянського Союзу було захоплення територій до Уралу? Приєднання до імперії Прибалтики, Криму, Кавказу, Волзьких районів? Підкорення Німеччині України, Білорусії та інших областей? Ви визнаєте це?

Герінг виразно почув свій голос, сповнений спокійної гідності, іронічний погляд, звернений на росіянина, зовсім розслаблена поза, ніякого напруження, абсолютна тобі статечність, але не безсила, а навпаки, охоплююча приховану, пружну енергію:

— Я не визнаю цього ні в якій мірі.

— Хіба ви не пригадуєте, що на нараді у фюрера шістнадцятого липня сорок першого року Гітлер саме так визначив цілі війни проти СРСР?

— Я хочу подивитися документ про цю нараду.

— Будь ласка, ми маємо протокол., передайте підсудному Герінгу. Ознайомились?

— Документ здається мені занадто перебільшеним щодо названих у ньому вимог.

— Але ви визнаєте, що цей протокольний запис спраж-ній?

— Я визнаю це тому, що я його бачу.

— Ви визнаєте, що згідно з цим документом ви були учасником цієї наради?

— Я був присутній… Саме з цієї причини у мене є сумнів у правильності протокольного запису.

— Хто записував протокол?

— Борман.

— Який був сенс Борману вести неправильний запис наради?

— Він перебільшив дещо.

— Багато?

— Наприклад, про області Волги не було й мови. Що стосується Криму, то… фюрер хотів мати Крим.

— Отже, на цій нараді йшлося про те, щоб Крим зробили областю імперії?

— Так.