— Ні.

— «Фаші». Звідси й термін «фашизм». Розповідати далі?

— Розповідайте.

— «Пополо'д'Італія» перестала бути органом соціалістичної партії, але стала безпартійною газетою «бійців та виробників». Із соціалізмом усе покінчено, причому я маю на увазі слово, термін, визначення, а не ідею, про ідею ми вже говорили. Почалося зближення з буржуазно-аристократичною елітою. Йому це було конче потрібно, без підтримки клубу, в якому зберігалися традиції «італійського духу», — правда, я не знаю, чи був такий, я взагалі не розумію, що таке «дух нації», — він не міг би реалізувати себе як вождя. Що він міг запропонувати клубу традиційно сильних, тобто багатих? Тільки одне: «Я, Муссоліні, зобов'язуюсь навести в країні порядок, дати вам гарантію спокійного життя, а взамін ви надаєте мені титул вождя і коронуєте «дуче національного порядку». Хто міг встановити в Італії порядок? Хто міг урятувати від безмежної парламентської демократії, де зчіплювалися думки талановитих честолюбців? Тільки той, хто піднявся на гребені народного незадоволення, хто навчився управляти масою і хто зможе повести її туди, куди вигідно тим, хто живе у палацах і дуже не хоче переселятися звідти в халупи. Правий політик не зможе повести за собою знедолених, це розуміли в клубах еліти. Військова диктатура потрібна на обмежений строк. Вихід один: приручити Муссоліні, дати йому вкусити влади, діставши запевнення від колишнього соціаліста, що майнові відносини залишаться такими, як і були. І Муссоліні виступив перед елітою. Повторюючи слова французького філософа Лебона, який поглибив Ніцше, він виголошував: «Цивілізації створювалися й оберігалися невеличкою купкою інтелектуальної аристократії, а не юрбою. Сили юрби спрямовані лише на руйнування. До того ж юрба здатна сприймати ті ідеї, які спрощені до краю. Щоб повести за собою масу, треба звертатися не до розуму — вона позбавлена його, — а до уяви. Юрба топче слабих і схиляється перед сильними. Тип героя, який приваблює плебс, нагадує Цезаря, шолом якого сліпить своїм блиском, влада вселяє повагу, а меч примушує юрбу боятися! Для того щоб управляти масою, має визначитися еліта. Є два роди еліт: левів і лисиць. Початок двадцятого століття — це занепад влади лисиць, настала пора еліти левів. Дев'ятнадцяте століття було століттям розуму, інакше неможливо було створити капітал. Зараз настав час не розуму, а інтуїції! Є інтелектуальна інтуїція, а є містична. Я стою на грунті останньої! Я готовий сказати своє слово проти демократичного виродження і гуманітарних вивертів інтелігентів! Людина за своєю природою слабка й погана, і коли вона здатна чогось досягти, то лише завдяки страху. Я введу покарання за ледарство. Страйки й демонстрації буде нещадно припинено. Мене критикуватимуть ті, з ким я починав. Що ж, я примушу їх замовкнути, усі методи хороші в ім'я того, щоб у країні переміг порядок! Класів немає, це вигадка марксистів! Є нація, тільки нація й нічого, крім нації!»