Светлый фон

Або ще хитрощі. Є священна фігура, у якої з піднятого пальця краплями виступає вода, яка вважається священною; її замішують з борошном і роблять червоні пілюлі, які продають як. засіб від різних хвороб. А вода виступає тому, що голова фігури порожниста і від неї іде до пальця трубочка; в голову наливають воду час від часу.

Статуям різних богів паломники жертвують маленькі фігурки, які лами самі ліплять з глини або видавлюють у формах, випалюють і продають. Це безневинний спосіб виручки грошей — богомолець несе що-небудь на згадку, тоді як всякий збір за поклоніння, на масло, свічки і інші потреби храмів не дають йому нічого, крім спогадів. А ще гірше всякі віщуни, які пристроїлись до всіх храмів, чоловіки і жінки; вони оббирають прочан, віщують їм за мзду всілякі блага в майбутньому або дають поради на різні випадки життя.

Ну, одним словом, дорогий Хомо, надивився я на нрави і звичаї священного міста і починаю думати, що вся ця буддійська релігія — суцільна омана для наживи одних людей за рахунок праці інших, за рахунок їх віри в богів, у віщунів, у молитви і пожертвування невидимим силам.

Ти знаєш, що у монголів кладовищ нема; тіла померлих виносять в степ на розтерзання хижим птахам і звірам і тільки тіла гегенів, князів і багатих людей ховають в субурганах. А тут у Лхасі і простих ченців не ховають; їх виносять спеціальні могильники з простих людей в певне місце за містом, що називається дуртод, де тіло ріжуть на частини, м'ясо віддають грифам, а кістки дроблять і кидають ягнятникам. При цьому спалюють куриво, і це приваблює птахів; побачивши дим, що здіймається над цим місцем, вони злітаються здалека і починають свій бенкет. І то правда, тут ченців так багато, що якби їх ховали, — всі околиці Лхаси були б зайняті могилами ченців. А так, чернець помер і зник, м'ясо з'їли грифи і полетіли, а кістки розкидані по околицях, на них не написано, кому вони належали за життя.

Обійшов я вже всі вулиці Лхаси і прийшов до висновку, що красивих будинків зовсім нема, всі однакові, без статуй, карнизів і прикрас, нижні поверхи без вікон, верхні з однаковими невеликими в один або два яруси, покрівлі плоскі, всі будинки погано побілені вапном. Тільки великі східці, що йдуть з нижньої частини міста до верхньої, трохи порушують одноманітність, якщо дивитися на місто з південної сторони, від берегів ріки Уйчу».

 

П'ятий і останній лист примусив себе довго чекати; консул одержав його знову з Урги через консульство, куди його доставили прочани, повернувшись із Лхаси. Він мене порадував.