Однак Нурен Гадженг не зреагувала на ці слова. Відійшла від присяжних і ніяково, як школярка, присіла на своє місце.

Відразу за адвокатом викликали судово-медичного експерта. Чолов’яга, продекламувавши про незаперечну приналежність знайдених речових доказів підозрюваному і вважаючи найактуальнішу частину свого виступу вичерпаною, повністю занурився у папери. Читав швидко-швидко, тим самим підкреслюючи другорядність, а то й цілковиту непричетність до судового слухання речей, що теж знайшли у номері загиблого.

— Біля столика лежала порожня пляшка з-під віскі марки «Jeam Beam», на якій ідентифіковано відбитки пальців загиблого. Крім того, під ліжком виявлено: а) чоловічі мокасини, що теж належали Теодору Ероуту; б) флакон з таблетками жовтого кольору. Зроблено аналіз приналежності їх до отруйних речовин та наркотичних препаратів. Результат негативний. Жовті пігулки, що містяться у флаконі, належать до доступних лікарських препаратів. Підтвердити чи заперечити приналежність їх покійному не вдалося. Як засвідчив власник готелю Бінгасар, ліки, очевидно, могли залишитися від попередніх клієнтів, і тому до слідства не мають ніякого відношення. Хіба би, — закінчив свій виступ у гумористичному тоні судмедексперт, — варто обслузі готелю краще дбати про прибирання пилюки у кімнатах.

— Дозвольте! — раптом зірвався з місця Маас.

— Як це розуміти — «не мають ніякого відношення»? Хіба так можна говорити про ліки? У кімнаті, де скоєно вбивство, знайдено жовті пігулки…

Хенрик замовк. Невже Фатухелу, котрий першим висловив припущення про вбивцю Ероута, мав рацію?

Телевізійні камери пішли у наступ. Стрекотіли безупинно, смакуючи непередбаченим розвитком подій. І тільки це змусило головуючого поводитися надзвичайно обачно.

— Якщо ви маєте щось сказати високому суду, то підійдіть сюди, відрекомендуйтеся, складіть присягу і розкажіть, яке відношення до справи мають знайдені ліки.

Маас виконав необхідну процедуру і звернувся до судмедексперта.

— Я б хотів знати, де зараз знаходиться пляшечка з ліками?

— Ясно де, разом з іншими речами, знайденими на місці вбивства, у запломбованому пакеті.

— Прошу пляшечку з ліками негайно принести до суду, — наполягав Маас.

— Прийнято! — вдарив молотком суддя. — Оголошується п’ятнадцятихвилинна перерва.

Майкла вивели із зали, він устиг лиш краєчком ока вловити, як Мааса оточили Ліан і Фатухелу.

Невже Хенрик намагається довести конкретну приналежність ліків тому, хто був з Ероутом і, вочевидь, спричинився його смерті?.. А голландця у Танджунау привіз-таки хтось з ентангівців… — хаотично шарпалися думки, вибудовувалися версії.