Е, друже Елтоне, ти не мав досі такої смердючої справи, але хоча й ти сидиш по вуха в лайні, все ж второпав, що й до чого (хрумнув хробачок). Ти розлучив Марту з батьком її майбутньої дитини. З батьком!..

Даві розмовляв з ним, як завжди, гордовито і холодно. Камінскі майже не слухав. Сидів і дивився в одну пульсуючу цятку, бо чув запитання, на які відповідала його совість.

— … Чи таїна покаяння, що зветься сповіддю, е важна, якщо ти навмисне затаїв тяжкий гріх?

— Така сповідь є неважна, і через те допустився іншого, дуже тяжкого гріха — святотатства. Але ж моя робота… За неї заплачено.

— … за блюзнірство, образу, зневагу?

— А що мені робити, коЛи не з власної вини забув про вчинений гріх? Про блюзнірство, зневагу, образу?

— Головно в наглім смертельнім випадку повинен користати з досконалого жалю, що змиє провини перед Богом та приверне освячуючу ласку…

— Істинно так…

Хапнув повітря і змусив себе повернутися до того, що говорив Даві.

— Марта вагітна і у мене скоро буде дитина.

Даві явно хизувався перед ним. З притиском вимовив у мене, тим самим красномовно натякаючи на перемогу над дівчиною.

— Вітаю, — промимрив Камінскі, хоча подумав зовсім про інше. Виходить, українка пішла на все, аби зберегти свою таємницю і дати життя дитині від коханого чоловіка. Знала добре, що Даві не потерпів би чужого і зробив би все, щоб знищити плід.

— Я б хотів з вашою допомогою огородити її від небажаних емоцій, пов’язаних з неурівноваженою зараз поведінкою жінки. Було б негуманно заборонити їй гуляти по території мого будинку, яка охороняється людьми Самура. Однак відчуваю, що бракує вашої реакції та інтуїції. Я б хотів, щоб ви стежили, як ви це вмієте, за всім: що відбувається з Мартою і навколо неї. Вам налити щось випити?

— Що? — перепитав Камінскі. Його розсіяність не здивувала Даві, навпаки, він її сприйняв за реакцію на свою перемогу над Мартою.

— Бренді? — виявив знання улюбленого напою детектива Даві.

— Так, з льодом.

— Звичайно, — наповнював склянку Даві.

А Камінскі ніяк не міг збагнути, від чого повинен охороняти Марту.

— Ще одне, я б не хотів, аби Марта зустрічалася з вами і навіть здогадувалася, що хтось, крім мене, про неї піклується. А втім, після того, що вона вам наговорила у літаку, гадаю, у вас теж не виникне бажання знову називатися Менгеном. І не треба цитувати літературних класиків, проблеми совісті турбують лише гуманітаріїв і сентиментальних писарчуків на кшталт вашого землячка Шоу. А ми з вами люди діла, чи не так?

Камінскі зробив великий ковток. Хай йому чорт, але на цей раз він не розуміє, що й до чого. Хіба що Даві хоче морально додушити дівчину чужими руками, а це цілком в його стилі.