Коли почув біля себе приголомшливий вибух, то саме думав про те, чи не зателефонувати додому і не запитати дружину, що б то все значило по її соннику. Але хіба ті курячі мізки збагнуть, що шукати?

Автобус кинуло вліво, потім він різко пішов праворуч, в неглибокий кювет, але відразу зупинився, трохи нахилившись на лівий бік.

— Атом розщепили! — весело вигукнув окатий юнак, що сидів за Ероутом, і щедро виставив напоказ старому білозубу, немов два разки перлів, посмішку. Майже всі пасажири полегшено засміялися, бо виявилося, що то всього-навсього лопнула камера від колеса.

Юрба пасажирів повалила з салону. Ероуту теж не хотілося сидіти наодинці, бо серце таки з переляку гасануло в свій зварйований галоп, і пігулка навряд чи зніме його даремний стрес.

— Тьфу на ваші тубільські голови! — вилаявся Ероут і посунув з автобуса. Все ж варто розім’яти сідниці і поміркувати над тим, що б то усе, що наснилося, означало.

Тепер Ероут розумів Доулда. Якби не нагла смерть, він би сам відкрив скарбонку. А те, що розпатякав про скарб українці, розцінює як…

— Покаятися хотів, довбаний слов’янин, — бурмотів сам до себе, простуючи туди-сюди вздовж дороги. — І якби Доулда шляк не трафив у тому літаку, мій Тедді таки б його дістав…

— Заховайте до кишені годинника і окуляри, — наздогнав Ероута той же веселий молодий чоловік.

— У нас тут такі любителі блискучого по деревах шастають, ми їх звемо лотонги, вмить заберуть у вас усі блискучі речі.

Поруч зареготалися. Маленька мавпочка все ж таки примудрилася здерти з голови пасажира обтикану значками панамку і з пронизливим вереском шугонула у непроглядні верхівки, заманюючи за собою таких же ласих до блискучого родичів.

Джо Ероут скривився у посмішці, але відразу змусив м’язи обличчя повернутися назад за непробивну маску відчуження.

Ще б пак, адже тепер він знає, що доведеться поділитися частиною скарбу з власником «Бойд банку». І альтернативи тут немає. Тільки чомусь од такого рішення зробилося холодно усередині і зовсім незатишно.

Ероут важко ступив на сходинку автобуса і більше не зрушив зі свого місця.

3

3

Який сьогодні день, день народження їх дитини, яке число?

Зірки підсліпувато блимали, але так і не второпали, на чому залежить зболеній жінці. Поки вона крізь дірку у циновці дивилася на небо всього лише якусь мить по поверненні з болю, наче виринала на поверхню і хапала ротом запраглого повітря, воно щоразу міняло свій колір. Чорний став фіолетовим, потім його (очевидно, це зробили галасливі, навіжені хвилі) випрали та так ретельно, що стерли жовтогарячі плями зірок. Лишилося тло, на якому мало написатися ім’я новонародженого…