— Я платити, пане! — відповів кок. — Я працювати, носити…
— У мене є прохання до вас, капітане, — втрутився до їхньої розмови Мартін Стрікленд. — Треба зайти в Буенос-Айрес.
У голові Антона Лупана спалахнули тривожні іскри… Ця дорога забере в них три-чотири дні. А якщо все-таки «Есперанса» пішла в Буенос-Айрес і сліди її можна знайти тільки там? Воднораз до його відчуттів додався ще й практичний розрахунок Герасіма.
— Ми можемо зайти, пане, але, зважаючи на великий гак, треба буде дати винагороду екіпажеві за додаткову працю… Ісмаїле, як ти гадаєш, скільки попросять люди?
— Сто песо! — швидко зметикував кок.
— Сто песо? Це ж сімдесят фунтів стерлінгів! Капітане, занадто дорогі у вас люди!
— Дорогі, нічого не скажеш, але що робити, коли Буенос-Айрес — єдиний порт у Південній Америці, де є справжнє віскі!
— Зараз іти на Буенос-Айрес! — сказав на палубі людям Ісмаїл, мов павич: він був настільки впевнений, що саме завдяки йому екіпаж заробив сто песо, що цілковито забув про іншу сотню, яку заплатили за газель.
«Сперанца» вийшла з Монтевідео 8 листопада і відтак замість того, щоб іти на південь, взяла курс на захід, на Буенос-Айрес.
А кок не міг знати, що невдовзі познайомиться із в'язницями Аргентіни, тільки дивом уникнувши в'язниць Уругваю.
РОЗДІЛ XXIV В'ЯЗНИЦІ АРГЕНТІНИ
В'ЯЗНИЦІ АРГЕНТІНИ
«Сперанца» прийшла в Буенос-Айрес наступного дня вранці, незадовго перед сходом сонця. Одразу ж, тільки-но перекинули трап, Антон подався в контору порту і, незважаючи на ранню годину, таки розбуркав якогось чиновника. На жаль, у книзі не було й згадки про французьку шхуну під назвою «Есперанса».
Ісмаїл тим часом з наказу Мартіна Стрікленда зійшов на берег і в супроводі Мігу пішов до міста. Як навчив його дивакуватий пасажир, на вулиці Рівадавії знайшов лавку сеньйора Барабала, який торгував найкращим шотландським віскі, купив шістдесят ящиків цього трунку, повантажив на величезний повіз і відправив у порт під наглядом Мігу, а сам пішов трохи пройтися по місту.
— Дядьку Ісмаїле, — сказав юнга, — глядіть не запізнюйтесь, бо ми через годину відпливаємо.
— Ти не сушити собі голови!