— Що казати, пристойний мужик цей містер, — разом з димом видихнув Добриня.

До них підійшов Грем Хосуел, прокашлявся, несміливо потоптався, порипуючи сніжком, що лежав на палубі, і раптом спитав:

— Що робити з тілом Кребса? Містер Патрік просить швидко. Нам не можна довго бути Баренцбург. Треба пливти Лондон. Адвокат містер Белч прислав радіо — Мак-Ллойд затіває новий процес, подав позов — п'ятдесят тисяч фунтів… Це для містер Белч багато, дуже багато.

— Ми розуміємо, містер Хосуел, — сказав Касян. — Ось начальник порту дає мені катер, і я негайно піду на мис Лініюй. Думаю, вся операція забере не більше трьох-чотирьох юдин.

— Дякую. Я доповім про це містер Белч, — шкіпер потиснув їм руки і пішов. Петро і Касян рушили палубою до трапу. Тут вони помітили, що від ілюмінатора відскочила чиясь тінь.

Борт «Грейс О'Нейл» піднімався над причальною стіною досить високо, і, щоб заглянути в ілюмінатор кают-компанії, треба було вилізти на швартову тумбу. Вона була далекувато, а тому хтось цікавий склав біля борту піраміду з ящиків.

— Хто це у нас такий невихований? — поцікавився Добриня.

— Та мало хто, — відповів Касян, — Он поглянь, скільки їх під контейнерами од вітру ховається. Тільки зійдемо на пірс, одрину запитаннями закидають.

— Та це вже чортзна-що, заглядати в чужі вікна.

— Воно, звичайно, так, але що ж робити — людина слабка і до всього цікава..

Вони спускались трапом, а назустріч їм уже поспішали і поодинці, і групами, щоб задовольнити свою цікавість. Безпроволочний телеграф у селищі працював краще комутатора. Вже через кілька годин після того, як «Грейс О'Нейл» причалила біля пірса, в Баренцбурзі всі знали про мету її візиту, з уст в уста передавали розповідь англійця, приправляючи її смачними подробицями, в чому виявляла себе певна симпатія до людини, яка через стільки літ прибула на острів з благородною метою забрати звідти тіла своїх бойових товаришів.

— Слухай, Касяне Миколайовичу, що таке? = ще здалеку вимогливо запитував перукар Арчил. — Слухай, що за таємниця?

— Які таємниці тебе цікавлять? — спитав Касян.

— Які, які? Всі! — рубонув долонею кавказець. — Ти кажи прямо — був третій, чи не був третій?!

— Був, — посміхнувся Касян.

— А де він? Пачему здес нема? Пачему на палубі два гроби повні, а третій нет! Ти не темни, гавари, де третій!

— Ну, третій — не проблема, — проштовхуючись через гурт, викрикнув Семен Шульков. — Третій, тільки свисни, одразу з'явиться!

Натовп на пірсі загув, проте жарт відволік її цікавість ненадовго. Насуплений, суворий Митрич виступив наперед і, звертаючись до Добрині, підкреслено шанобливим топом зауважив: