— Що ж тут мудрого?

— Тоді повезете морем, — сказав Олексій. — Ану, взяли!..

Інокентьєва підняли з землі і перенесли на дубок. Від болю він втратив свідомість.

Відтягнувши до щогли зв'язаних контрабандистів, Інокентьєва поклали на широку банку в передній частині суденця.

— Можете їхати, — сказав Олексій Петрову. — Марченко, бери Царьова і Нилова, залишитесь вартувати зброю.

— А ти?

— Я на грузовику поїду. Зустріну їх на Карантинній пристані.

Він зліз на берег, почекав товаришів, і вони втрьох відштовхнули дубок з відмілини.

Заторохтів мотор. Суденце повільно відпливло од берега, розвернулось і почало віддалятися. Зникло в пітьмі. Тільки два сигнальних ліхтарі довго ще миготіли тьмяним світлом.

— Довезуть чи не довезуть? — промовив Царьов.

Ніхто йому не відповів. Олексій труснув головою:

— Ну, все. — Він провів долонею по обличчю. — Піду. Цього, — він кивком показав на Рахубу, — покрийте чимось. Близько нікого не підпускати.

— Зрозуміло!

— Поки що…

І, відчувши рантову важку втому в усьому тілі, повільно пішов до обриву.

ЛІКВІДАЦІЯ

ЛІКВІДАЦІЯ

Інокентьєв помер у лікарні саме в той день і в ту годину, коли завершувалась ця нелегка операція.