Доставили його на квартиру Баташова-Сієвича, де він і пробув до наступного вечора, радячись із керівною трійкою.

Спеціальний представник у першу чергу вимагав, щоб одночасно із з'їздом отаманів озброєні сили підпілля зробили вилазку в районі села Нерубайського. На зауваження Дяглова щодо нехватки боєприпасів Максимов відповів: поблизу кордону стоять наготові кілька шаланд із зброєю, які будуть доставлені сюди напередодні вирішального виступу. Мимохідь він натякнув, що саме йому й доручено перевірити, чи досить великі сили у Шаворського і чи варто ризикувати такою кількістю зброї, адже кошти, на які її закуплено, було не так-то просто витягнути із західних союзників. Тепер і вирішується, кому зброю віддати, — одеському білому підпіллю чи українським націоналістам…

— Простіше спуститись у катакомби і подивитися, скільки у нас народу, — запропонував Шаворський.

— Мене цікавить не кількість людей, а їх боєздатність, — заявив Максимов. — І сперечатися з цього приводу безглуздо: така неодмінна умова, поставлена закордоном.

Дяглов обережно спитав:

— Ви самі візьмете участь у вилазці?

— Запитання мені здається недоречним, панове! — відрубав Максимов. — Скажу відверто: якби ми були впевнені у ваших можливостях, то зброя вже давно була б тут. Треба довести, що ви її заслуговуєте. Проведіть вилазку — побачимо, на що ви здатні! До того ж прошу мати на увазі, що, крім усього іншого, це відверне увагу Чека від наради отаманів, на якій я маю бути присутній, до речі, разом з вами, полковнику Шаворський, — додав він багатозначно.

Члени трійки переглянулися між собою. Стало зрозуміло, що спеціального представника найбільше турбує власна безпека.

Однак суперечити справді не доводилося. Було вирішено, що завтра рівно о сьомій вечора Дяглов виведе із катакомб усіх повстанців, які мають зброю, захопить Нерубайське, постарається удержати його протягом півтори-двох годин і вже з настанням темряви з боєм відступить назад, у катакомби.

— Цього, я гадаю, досить, — сказав Максимов.

Наступного ранку один, чекіст, проходячи повз квартиру Баташова, побачив на вікні приліплений до шибки зсередини малюсінький обривок паперу. І до Нерубайського було таємно підтягнуто війська…

Задум Олов'яникова цілком виправдав себе: Шаворський з якихось джерел дізнався, що Арканов поїхав у відрядження, і це його ніскільки не стурбувало: таке вже бувало.

Удень він повідомив по явках, де до пори, до часу переховувалися отамани, що обстановка для наради сприятлива, і звелів зібратися у Різничука між дев'ятою і половиною десятої вечора, розраховуючи, що саме в цей час у ЧК почнеться переполох із-за провокації в Нерубайському.