Після смерті Ханса бадьорість покинула мене.

Ми поховали його на почесному місці перед воротами другого двору храму, де він убив Джану.

Коли засипали землею його маленьке жовте обличчя, я відчув, ніби половина мого минулого залишилася з ним у цій могилі.

Бідолашний старий Ханс! Де я знайду таку людину, як ти? Де я знайду стільки любові, якою було переповнено твоє дивне серце?

Ханс абсолютно мав рацію щодо чорних кенда. Вони покинули свою землю, мабуть, у пошуках їжі, але куди пішли — я не знаю, та й не цікавився.

Вони були добрячими головорізами, але водночас і чудовими бійцями.

Та мені байдуже, що з ними сталося.

Одне можу сказати: величезна їхня частина нікуди не переселилася, оскільки понад три тисячі їхніх тіл поховали білі кенда, для чого добре прислужилися вириті нами для оборони ями і рови.

Наші втрати склали п’ятсот три чоловіки, разом із померлими від ран.

Джана був заритий у тому місці, де впав, за кілька футів від свого вбивці Ханса.

Ми були не в змозі перенести його труп в інше місце.

Я завжди жалкував, що не зміряв точно цю тварину, що була, я гадаю, найбільшим слоном у світі.

Я бачив його мигцем наступного ранку, коли його зіштовхнули до величезної ями разом з останками царя Сімби.

Я помітив, що всі рани, за винятком уколів списами, були завдані йому кулями Ханса.

Я просив білих кенда подарувати мені обидва його величезних бивні, яких, гадаю, подібних за розмірами і вагою не було в усій Африці, хоча один із них був надламаним. Та мені відмовили.

Білі кенда хотіли зберегти їх разом із ланцюгами і хоботом як пам’ять про перемогу над богом своїх ворогів.

Перш ніж зарити Джану в землю, вони сокирами відрубали йому хобота і бивні.

Дуже витерті його зуби свідчили, що ця тварина була надто старою, але наскільки — важко сказати.

Це все, що я можу сказати про Джану.

Білі кенда точно виконали свої обіцянки стосовно всього.