Загалом, я не можу сказати, щоб я вбачав у релігії сонцепоклонників певну релігію цивілізованої раси, якими б не були їхні обряди, якими б не були піднесеними правила жерців, котрі, я впевнений, мають особливу думку щодо цього. Мені залишається сказати тепер тільки про мову Цу-венді і їхню каліграфію. Мова їхня вельми мелодійна, багата і гнучка. Сер Генрі запевняє, що вона схожа на новітню грецьку мову, якої я, на жаль, зовсім не знаю. Мова Цу-венді проста, її легко вивчити. Особливість її полягає в співзвучності й мелодійності та у точності висловлювань. Ми швидко зрозуміли мову, оскільки вона постійно звучала навколо нас. Вона мелодійно звучить у поетичних декламаціях, які полюбляє цей чудовий народ. Алфавіт Цу-венді, за словами сера Генрі, походить від Фінікії і, певне, дещо запозичує з єгипетського. Точно не скажу, оскільки мало розуміюся на цьому. Я знаю тільки, що алфавіт Цу-венді складається з двадцяти двох букв, із яких букви Б, Є й О дещо схожі на наші. Загалом, каліграфія їхня досить груба і складна. Але оскільки народ Цу-венді не пише нічого, крім ділових паперів і документів, то цілком задовольняється своїм алфавітом.

Розділ XIV ХРАМ СОНЦЯ

Розділ XIV

ХРАМ СОНЦЯ

Було пів на восьму на моєму годиннику, коли я прокинувся вранці другого дня після нашого приїзду в Мілозис, проспавши рівно дванадцять годин і відчуваючи себе незрівнянно краще. Благодатна річ — сон. Ці дванадцять годин міцного сну так освіжили нас після багатьох днів і ночей праці й небезпеки! Лягли ми в ліжко втомленими, змученими, а прокинулися зовсім іншими людьми!

Я сів на шовкове ложе, — ніколи я не спав на такій постелі, — і перше, що мені впало в очі — це скельце Гуда, спрямоване на мене з його ліжка. Я не бачив нічого, окрім цього скельця в оці Гуда, але зрозумів, що він чекав мого пробудження.

— Квотермейне, — почав він, — чи помітили ви її ніжку, особливо кісточку? Вона гладенька, як роговиця ока!

— Краще погляньте, Гуде, що там? — відповів я, вказуючи на завісу, за якою з’явилася людина і показувала нам знаками, що готова вести нас у ванну.

Ми з задоволенням погодилися і нас привели у чудову мармурову кімнату, в центрі якої був басейн із кришталевою водою, куди ми з насолодою занурилися. Скупавшись, ми повернулися до своїх кімнат, одягнулися і вирушили до центральної кімнати, де було приготовано сніданок для нас. Після сніданку ми довго походжали кімнатою, милуючись оббивкою стін і килимами, статуями Й очікуючи, що буде далі. Насправді, за цей період ми так звикли дивуватися, що були тепер готові до всього. Ось з’явився наш друг капітан і люб’язно пояснив нам знаками, що ми маємо йти за ним. Ми скорилися не без вагання і з важким серцем, оскільки здогадувалися, що наш друг із холодним поглядом, Егон, великий жрець, не вибачив нам убитого бегемота. Але нічим тут не зарадиш, і я особисто сподівався тільки на захист королев, знаючи, що жінка, яка схоче щось зробити, завжди знайде можливість. Хвилинна прогулянка через коридори і двір, і ми опинилися біля великих воріт палацу, які ведуть на пагорб до храму сонця.