План втечі пішов прахом — це було очевидно і для мене, і для Летиції. —

— … Ні. Перемерз на вітрі. Що англієць?

Вартовий захихотів і притиснувся вухом до дверей..

— А ходи сюди, послухай. Схоже, з глузду з’їхав. Все белькоче щось. Шкода, я по-їхньому не петраю.

З карцеру, дійсно, долітав стишений голос. Ми теж приклалися до ляди — Летиція зверху, я знизу.

— … Я не заподію вам поганого, міс, — почув я. — Слово джентльмена. Навпаки, я такий вдячний вам за те, що з’явилися нізвідки прикрасити мою самотність. Довіртеся мені. Ось моя рука. Я не зловживатиму вашою довірою. Ми з вами в цьому похмурому світі самі, тож давайте триматися одне одного… Я притиснувся до ноги Летиції і раптом відчув, що дівчинка тремтить. Невже справді промерзла? І це у плащі? Та й ніч зовсім не холодна.

— Мені треба оглянути полоненого, — сказала моя вихованка, відсуваючись від дверей. — Капітан хвилюється. Через викуп.

Добродушний М’якушка без зайвих слів відсунув засув.

У слабкому світлі підвішеної до стелі лампи нам відкрилося незвичайне видовище.

Лорд Руперт стояв на одному коліні і, поштиво приклавши руку до грудей, провадив бесіду з невеликим щуром, який сидів на канатній бухті і зачудовано прислухався до ласкавих слів. Вже не знаю, як капітан Грей визначив стать тваринки, але, гадаю, у таких питаннях його світлості можна довіряти.

Побачивши Летицію, щур сердито фиркнув, вищирив зубки і вискочив назовні.

Збентежений лорд Руперт звівся на ноги.

— Вона проскочила у двері, коли ви виходили. Сподівалася поласувати коноплями. А замість цього стала об’єктом моїх домагань. Думаю, ще хвилина-друга, і вона подала б мені лапку.

Я в цьому не сумнівався. У Грея великий досвід завоювання жіночих сердець. Не встояла б перед ним і міс із гострою мордочкою.

Летиція зачинила двері.

— Я витягну вас звідси, — тихо сказала вона. — Я дала слово, і я його виконаю. Ось пістоль. Коли відкриються двері, оглушіть вартового. До корми прив'язаний баркас. Ми попливемо до Форт-Рояля або куди забажаєте!

Він зважив у руці зброю і повернув її назад.

— Я дуже вдячний вам. Але в мене принцип: я не завдаю зла людям, які не зробили мені нічого поганого.

Дівчинка розсердилася, хоча щойно сама не змогла напасти на дядька М’якушку.

— Не кажіть дурниць! Він стоїть на шляху до вашої свободи!