Светлый фон

Я зірвався з плеча моєї вихованки і полетів до Чорної Королеви.

— Допоможіть! — закричала і Летиція.

Шаша підійшла до берега, вперла ручища в боки.

— Ти тонути, — констатувала вона.

— Будь ласка, витягніть мене! — здіймала до неї руки бідолашна.

— Якщо моя тебе витягнути, моя рвати тебе за ноги навпіл, — люто сказала Чорна Королева. — Хочеш навпіл?

— Ні…

— Так, краще тонути. Моя кидати до тебе твоя подружка. Ви тонути разом.

Велетка повернулася туди, де валявся оглушений Логан, легко перекинула його через плече і принесла до болота.

— Не треба! — схлипувала Летиція. — Витягніть мене! Будь ласка!

Я теж просив як тільки міг, навіть голос зірвав. Грязюка вже доходила дівчинці до плечей.

Тримаючи ірландця у повітрі, Шаша зупинилася і розсудливо сказала:

— Навіщо? Мої чоловіки всі помирати. Жінки їм не треба. Мені теж. Мені треба чоловіки, чоловіків більше нема. — На очах Чорної Королеви виступили гігантські сльози. Вона сердито змахнула їх і гаркнула. — Ви, дві відьми, їх убивати! Тепер обидві тонути!

Тоді Летиція змінила тактику, зрозумівши, що благаннями нічого не досягне.

— Так, я відьма! — крикнула вона. — Велика відьма! Це я зачарувала вас! Але я можу…

Не дослухавши, Шаша з ревінням швиргонула ірландця на землю і кинулася до трясовини:

— Ти не тонути! Я рвати тебе навпіл!

— Дивись! Дивись!

Палець Летиції вказував на непритомне тіло. У Гаррі задерлася сукня вище пояса, недвозначно показуючи його статеву приналежність.

Чорна Королева озирнулася і завмерла. Її подвійне підборіддя відвисло, червоний язик розгублено шарив пересохлими губами.