— Тужур авек муа, мон шево-руж![43]
Не знаю, чи можна звинувачувати мою вихованку в тому, що вона зловтішно розсміялася.
— Вдень ти стоятимеш біля штурвала, прикутий ланцюгом, а ночами — задовольнятимеш Чорну Королеву. А коли зовсім видихаєшся, тебе викинуть, як потріпану ганчір'яну ляльку!
— Моя ніколи не кидати червоне волоссячко! — запротестувала Шаша, — Багато годувати, багато любити. Народжувати багато-багато дітки.
Корабель повільно рушив у бік вузької протоки.
— Ставай до стерна, Гаррі Логане, — сказала Летиція. — Ми прощаємося назавжди. Бажаю тобі вповні розрахуватися з Всевишнім. Може, Він простить тобі, якщо ти заселиш Африку рудоволосими негренятами.
Легким запотиличником Шаша відправила ірландця до штурвала, а моїй вихованці сказала:
— Адьйо, сорсье. Туа фе тус промі. Ва![44] Шаганда чакта!
Летиція вклонилася чорношкірій володарці і стрибнула за борт, крикнувши:
— Кларо, за мною!
Я і так уже злетів у небо. Зробив прощальне коло над шхуною, реями якої сновигали чорні матроси. Насмішкувато поклекотів ридаючому Логану та й полетів до берега.
Починався відплив, який ніс корабель у відкрите море.
До своєї вихованки я приєднався, коли вона вже стояла по щиколотку у воді і викручувала сукню, струнка і прекрасна, як антична статуетка.
— У нас багато справ, — сказала Летиція. — Треба гарненько заховати скриню. Потім зібрати вологі гілки для вогнищ. Вночі, під час наступного припливу, сюди ввійде «Ластівка».
Розділ двадцять третій Повернення до Раю
Повернення до Раю