Роль Крашевського в історії польської літератури, зокрема прози, подібна до ролі Гоголя в російській чи Марка Вовчка в українській: він заклав підвалини нового напряму — критичного реалізму, багато зробив для демократизації вітчизняного письменства, ввівши до нього принципово нового героя — селянина, ремісника, інтелігента.
Тонке відчуття духу епохи та постійне прагнення розібратися у провідних її тенденціях, гуманізм і громадянська пристрасть у поєднанні з талантом спостерігача й художника-сатирика дозволили Крашевському торкнутися цілого ряду важливих питань, які хвилюватимуть і надихатимуть згодом найвидатніших представників польського критичного реалізму. Оцінюючи внесок автора «Прадавньої легенди» в історію польської літератури, переломне значення його творчості для цілої плеяди художників-реалістів другої половини XIX ст., відома письменниця Еліза Ожешко писала: «Щодо нас, працівників пера, що з'явилися в пізнішу добу і перш ніж почали писати, вчилися читати й мислити на книжках, написаних Крашевським, то всі ми, письменники й белетристи взагалі, можемо сказати про себе словами давнього прекрасного прислів'я, що, «як віти з рідного дерева, від нього ми беремо свій початок».
Творчість Крашевського високо оцінював Іван Франко, його повісті й романи були широко відомі на Україні, їх читали, перекладали, деякі навіть інсценізували. Так, сюжетні мотиви повісті «Хата за селом» Михайло Старицький поклав в основу своєї драми «Циганка Аза».
Народився Крашевський у Варшаві, в родині шляхтича середнього достатку. Дитинство його минало в селі, серед мальовничої природи Волині. Закінчивши школу, майбутній письменник вступив 1820 року спочатку на медичний, а потім на літературний факультет Віленського університету. Але вже через рік його було заарештовано за приналежність до таємних студентських товариств, які активізували свою діяльність у період підготовки польського повстання 1830–1831 рр. Звільнившись з ув'язнення в 1832 році, він уже не міг продовжувати навчання, оскільки за царським указом університет перестав функціонувати.
Ще студентом Крашевський робить перші літературні спроби, на яких неважко помітити вплив романтизму, в університеті почав він формуватися і як автор історичних романів, що спиралися на ретельно вивчені першоджерела, виявив неабиякі здібності до побутописання, до зображення світу звичайних людей у конкретних буденних обставинах.
Із здобуттям письменницького досвіду Крашевський все виразніше ставав поборником реалістичного, глибоко тенденційного мистецтва, з чітко визначеними завданнями як суспільно-політичного, так і морально-етичного характеру. Художній твір, на його думку, мав сприяти популяризації величних ідей справедливості, добра й краси: «Кожна вимога часу повинна в ньому пульсувати, кожна справедлива скарга повинна знайти відгук, кожне чесне прагнення — захисника, кожний злочин — кару».