Р е д а р и — див. ратарі.

Р е к о н а — те ж саме, що Аркона, мис на острові Ругії.

Р е т р а — місто, що було розташоване на землях, населених слов'янським племенем ратарів.

Р и т о г а р — міфічна особа.

Р і ч П о с п о л и т а — див. Жеч Посполіта.

Р у г е в і д — семилике божество у племені ранів, на честь якого був збудований храм в Корениці на острові Ругії.

Р у я н и — див. рани.

С а м о в і л и — див. віли.

С в і т о в и д — чотириголовий бог прибалтійських слов'ян. Храм Світовида стояв на мисі Аркона (острів Ругія).

С і м о к а т т а Ф е о ф і л а к т — візантійський письменник першої половини VII ст. В його праці «Історія» наводиться ряд цікавих даних про стародавніх слов'ян, їх побут і походи проти Східно-Римської імперії.

«С л о в о» — тобто слов'янська мова.

С м е р д и — так Крашевський, як і польський історик Й. Лелевель, називав князівських слуг. Див. кмет.

С т а д н и к — пастух, доглядач стада.

С т а н і с л а в — краківський єпископ, очолював змову незадоволених центральною владою феодалів проти королівської влади Болеслава Сміливого (1058–1079). За це з наказу короля був четвертований. Католицька церква зачислила Станіслава до сонму святих.

С т а я — старопольська міра довжини, дорівнює 1066 м.

С т р и г а — за поганським віруванням, людина, що народжується з зубами; після смерті не дає спокою людям.

Т а ц і т — давньоримський історик (55–117). В його творі «Германія» наводяться дані про предків слов'ян, що виступали під назвою венедів.

Т р и г о л о в — триголовий бог племені поморян. Храми його були у Щеціні і Волині.

У п с а л а — одне з найстародавніших міст Швеції, розташоване поблизу Стокгольма.

Ф р а к і я — область у східній частині Балканського півострова, простягалась між Егейським морем та Дунаєм. У давнину — римська провінція.