А в а р и — кочові тюркські племена, що в VI столітті створили свою державу на Середньому Дунаї. На початку IX ст. аварська держава розпалась. Див. обри.

А л л е м а н и — німці.

Б а н — так називали в південних слов'ян представників знаті.

Б а х о р ц і — жителі Бахожі, болотисто-лугової місцевості між північним краєм озера Гопла і річкою Згловенчкою.

Б і л е м о р е — так слов'яни називали річку Буг

Б і л о б о г і Ч о р н о б о г — стародавні слов'яни були політеїстами, тобто поклонялись багатьом богам, поважали різних духів, явища природи. Вони вірили в існування двох ворожих начал — доброго і злого — Білобога і Чорнобога.

Б о д р и ч і (ободрити) — плем'я прибалтійських слов'ян, що жило на узбережжі Балтійського моря від річки Травни до Вісмарської затоки.

Б о л е с л а в І Хоробрий — син Мєшка, польський князь, потім король (992–1025).

Б о л е с л а в III Кривоустий — польський король (1102–1138).

Б у ж а н и, л у ч а н и — дрібні польські племена, що жили по річках Бзурі та Бугу

В а в е л ь с ь к и й з а м о к — князівський (королівський) палац на скелі Вавель у Кракові.

В а н д а — міфічна королева польських племен, дочка Крака (Кракуса, Крока).

В е н д с ь к и й — тут: західнослов'янський.

В і д с и п — данина зерном.

В і л и (самовіли) — гірські, лісові та інші духи, божки у слов'ян.

В і л ь к и, в е л е т и, л ю т и ч і — так називався союз прибалтійських слов'янських племен, що жили на території між річками Рокитницею та Одрою.

В і н е д а (Вінета) — легендарна назва стародавнього поморського міста Волина, розташованого на острові тієї ж назви, де Одра (Одер) впадає в Балтійське море. Волин існував, певно, уже в VIII ст. як головне городище волинян; з X ст. був визначним центром торгівлі на Балтиці; знищений в кінці XII ст. Венедами називались у давнину предки польських і прибалтійських слов'ян.

В і н е т а — див. Вінеда.

В і т е з ь — представник народжуваної феодальної верхівки в полабських слов'ян.