– Як ти пройшов непоміченим крізь ворожі лінії?

– Чи не був колись цей Тимон твоїм протеже?

– Ти знаєш його добре, ти його навчав, чи не так?

Гай подивився на Ланнона.

– Годі! – Голос Ланнона урвав останню фразу. – Його святість закликав націю до війни. Він показав мені копії сувоїв, які підписав, і я збираюся їх затвердити.

– А чи не зачекати нам трохи? – Це озвався Філон. – Чи не надто ми поспішаємо?

– А чого ти збираєшся чекати? – запитав Гай. – Поки вони розпорють тобі живіт списом і відріжуть твої яйця?

Ланнон підписав накази про війну незадовго перед світанком і розпустив раду дев’ятьох словами:

– Ми знову зустрінемося ополудні, після останньої церемонії свята Родючості Землі. Озбройтеся й попрощайтеся зі своїми родинами.

До Гая він звернувся лагідним голосом, коли вони залишилися самі:

– Спи тут. Ти вже нічого не зможеш зробити.

Але він запізнився. Гай уже спав, схилившись на стіл і поклавши голову на руки. Ланнон підняв його зі стільця й відніс, як сонну дитину, до кімнати для гостей.

Він поставив біля дверей вартового.

– Ніхто не повинен розбудити святого отця, – розпорядився він. – Ніхто! Ти мене зрозумів?

Уже майже почало розвиднятися. Жертвоприношення мало відбутися через кілька годин, а він знав, що Гай заснув мертвим сном, який може тривати протягом кількох днів. Він покинув його й пішов помитися та вдягтися для церемонії.

Айна накинула каптур плаща собі на голову, затуливши обличчя. Вона просунула свої старі кощаві руки в широкі рукави й нахилилася, щоб задути свічку.

Вона стояла в темряві, міркуючи про те, що їй робити. Вона не стане чекати, коли верховний жрець покине палац. Айна мала доступ до палацових кухонь. Головний кухар там доводиться онуком її наймолодшій сестрі, й вона часто приходила туди поїсти, щоб знайти зміну від храмової дієти. Усі раби в палаці знали її. Буде просто довідатися від одного з них, де саме перебуває в великому домі верховний жрець, а ще простіше – передати йому послання.

Вона тихо розсунула штори своєї келії й виглянула назовні. Лише один смолоскип тьмяно жеврів у кінці проходу, але світла від нього було зовсім небагато, й Айна не помічала темної постаті, яка чекала на неї в затіненому кутку коридору, аж поки та не ковзнула в напрямку до неї.

– Ти ще не спиш, стара жінко? – лагідно запитав глибокий, майже чоловічий голос, і сильна рука схопила Айну за зап’ясток. – Ти зібралася когось навідати так пізно? То ти чула про те, що Гай Бен-Амон повернувся до Опета?