Вояки Манатассі перекрили цю артерію, визволили рабів, які трудилися на розчищенні каналу, й перебили гарнізон та наглядачів над рабами. Більшість кораблів флоту Габбакука Лала нещодавно витягли на берег для очищення корпусів. Галери спалили там, де вони лежали, а матросів живими повкидали у вогонь.

Потім воєначальник війська Манатассі блокував канал. Його воїни, а також десятки тисяч звільнених рабів зрушили з місця невеличкий гранітний пагорб, який стояв біля Річки Життя, й укинули його в найвужче місце каналу, зробивши його непрохідним для кожного човна, більшого за каное. То була робота, яку можна порівняти з будівництвом піраміди Хеопса, й вона ефективно відгородила місто й населення Опета від зовнішнього світу.

У цей самий час друга велика армія переправилася через велику річку на сході, пройшла, не зазнавши опору, через територію дравів і налетіла, як чорна буря, на пагорби Зенґу.

Третя й найбільша армія, кількістю десь у три чверті мільйона, перейшла через річку біля Сета. Цими силами Манатассі командував особисто, й він умисне обрав для переправи саме це місце.

Мармон поквапився йому назустріч зі своїм єдиним легіоном у шість тисяч людей і був розгромлений у короткій кривавій битві. Мармон утік із поля битви й помер на власному мечі посеред охоплених полум’ям руїн Заната.

Манатассі розташував свій центр на дорозі до Опета, готуючись до наступу. Його фронт мав три милі завширшки й двадцять завглибшки, така кількість людей перетворювала його марш на невтримний і величний поступ.

Манатассі спустошував землю. Він не брав полонених, а знищував усіх – чоловіків, жінок і дітей. Він не брав здобичі, спалюючи одяг, сувої з письмом і шкіру, розбиваючи посуд, кидаючи все в похоронне вогнище нації. Будівлі він спалював, а потім руйнував і розкидав на всі боки гарячі кам’яні брили.

Позаяк його ненависть годувалася руйнуванням, то вона, здавалося, зростала, як і ті вогнища, які він розпалював і які здіймалися дедалі вище, що більше він кидав у них усякої всячини.

Уся військова потуга Опета складала дев’ять легіонів. Із них один загинув разом із Мармоном на півночі, а два інші були порубані на шматки на терасах Зенґу, рештки тих, хто там вижив, трималися в десятку обложених фортець на вершинах пагорбів.

Із шістьма легіонами, які залишилися, Ланнон Гіканус вийшов з Опета назустріч Манатассі. Війська зустрілися за сто п’ятдесят миль на північний схід від Опета, й у битві Ланнон здобув перемогу, яка дала йому дві милі території й одноденний перепочинок, але коштувала йому чотири тисячі вбитих і поранених.