— У кузини почали терпнути ноги. Певно, в неї щось негаразд з панчохами.

— Марґарито! — майже простогнала Бланка, приголомшена такою відвертістю. Вона, здавалося, навіть не була впевнена, мовлені ці слова насправді чи вони їй лише почулися.

Філіп теж був здивований, проте не настільки, щоб не второпати, до чого хилить принцеса. Ніби викинутий з катапульти, він вистрибнув з сідла і прожогом кинувся до Бланки.

— Правильно! — схвалила його дії Марґарита. — Допоможіть кузині розібратися з цими панчохами… І промасажуйте її затерплі ніжки, — сміючись додала вона і вдарила батогом свого коня. — Їдьмо, Тибальд! Гайда!

Тибальд не потребував повторного запрошення. Він також припустив свого скакуна, і незабаром обидва зникли за деревами. Ще якийсь час здаля долинав дзвінкий та чистий, мов срібні дзвоники, сміх Марґарити, та потім і він стих у лісовій гущавині. Філіп залишився з Бланкою сам на сам.

Вони стояли одно перед одним розчервонілі й захекані — Філіп від швидкого бігу, а Бланка від пекучого сорому і хвилювання. У руці вона судомно стискала держалко батога.

— Залиште мене… прошу вас… — благально промовила Бланка.

Філіп демонстративно роззирнувся навкруги.

— Невже тут ще хтось є, що ти просиш нас залишити тебе?

— Філіпе… прошу, залиш мене… Ну, будь ласка!…

— Це вже краще, — усміхнувся Філіп. — Але не зовсім. Так просто я не піду.

— А що… що тобі треба?

— Як що! А допомогти тобі? Розібратися з твоїми панчохами, промасажувати ніжки. Адже Марґарита просила…

— Марґарита безсоромна! — вибухнула Бланка. — У неї ні сорому ні совісті! Вона розпусна, підла, підступна… Вона… Вона як змія підколодна! Не має ніякого уявлення про пристойність!…

— Ну, сонечко, вгамуйся, — заспокійливо мовив Філіп. — Не варто так кип’ятитися. Марґарита дуже мила дівчина, і даремно ти на неї нападаєш.

— Але вона…

— Забудьмо про Марґариту. Вона заварила кашу, але розсьорбувати її доведеться нам з тобою, і лише нам двом. Передусім займімося твоїми панчохами. Марґарита доручила мені подбати про це, і я не можу зрадити її сподівань. — З цими словами він зробив крок уперед.

Бланка тут-таки відступила на один крок і загрозливо підняла батіг.

— Тільки спробуй, — попередила вона. — І я вдарю.