— Масажую твої ноги, — відповів він, стогнучи від задоволення.
— Це… це вже не ноги, Філіпе… Хіба ти не бачиш?…
— В тім-то й річ, що не бачу. Підніми свої спіднички, щоб я бачив… Отак… Ще трохи… ще… і ще зовсім трішечки… Ну ж бо!
— Негідник! — схлипнула Бланка і повністю задерла спідниці. — Ось, отримуй! Подавися, чудовиську!
Вона вся палала від сорому і водночас відчувала якусь болісну насолоду, демонструючи перед Філіпом свою наготу.
Філіп облизнув свої враз пересохлі губи і заходився ніжно масажувати… ні, пестити її стрункі ніжки, забираючись все вище і вище.
— Філіпе… що… о-ох!… Що ти робиш?… Припини…
— Але ж тобі це подобається. Тобі це приємно, правда? Тобі дуже приємно, так? Ну, признайся!
Замість відповіді Бланка застогнала і поточилася, втрачаючи рівновагу.
Філіп швидко встав з колін. Обхопивши однією рукою її талію, він притиснув Бланку до себе і провів долонею по її шовковистому каштановому волоссю.
— Ти така чудова, любонько! Ти вся чудова — з ніг до голови. І я люблю тебе всю. Всю, всю, всю!…
Бланка ще міцніше пригорнулася до Філіпа і підняла до нього лице. Її вуста мимохіть потяглися до його вуст.
— Зараз я збожеволію, — у відчаї прошептала вона. — Ти мене зваблюєш…
Філіп легенько торкнувся язиком її губ, потім поцілував її носик.
— Признайся, любонько, ти кохаєш мене? Скажи, що хочеш мене.
Бланка закинула голову і спрямувала свій погляд угору.
— Так! — закричала вона, ніби волаючи до небес. — Так, чудовиську, я хочу тебе! Ти навіть не уявляєш собі,
Філіп весь просяяв.
— Бланко, ти надзвичайна дівчина! — захоплено повідомив він і повалив її на траву.