— А треба… — Філіп не встиг розвинути свою думку, бо цієї миті в двері спальні хтось постукав.

Розділ LIII

Розділ LIII

Ернан відмовляється будь-що розуміти

Бланка квапливо натягла на себе та Філіпа ковдру і спитала:

— Хто там?

— Ернан де Шатоф’єр, — почувся за дверима знайомий баритон. — Перепрошую, пані, але…

— Я тут, — озвався Філіп. — Чого тобі треба?

— Тебе. І негайно.

— Щось сталося? — Філіп відразу ж зіскочив з ліжка і став похапцем одягатися. — Він не зізнався?

— Та ні, зізнався, — відповів Ернан з якимись дивними інтонаціями в голосі. — Але катам довелося гарненько попрацювати!

— Матір Божа! — вжахнувся Філіп. — Ви що, катували його?! Ви його скалічили?

— Ні, в жодному разі. Проте його довелося довго бити. Дуже довго, хай йому чорт! Понад годину ми залякували його тортурами, кати показували йому кліщі, батоги, інше своє причандалля, детально описували, як їх використовують, якого нестерпного болю вони завдають — а він усе мовчав…

— Припини! — прикрикнув на нього Філіп. — Ви добилися від нього зізнання?

— Вірніше, ми вибили з нього зізнання. Це було не надто приємне видовище. Він бо ж такий тендітний, такий пестунчик, він так пронизливо вищав, кілька разів непритомнів…

— Замовкни! У якому він стані?

— Зараз у кепському. Та за тиждень чи два буде в нормі… щоб гідно зійти на ешафот.