На першій зустрічі між нами виник спонтанний контакт, який уможливив відверте обговорення фінляндських проблем і, наскільки я міг судити, давав надії на сприятливий підсумок моєї місії. Я розповів про своє уявлення, яке склалося в мене стосовно того, що державні діячі союзників прискіпуються в фінляндському питанні до зайвих деталей, — обом сторонам пішло б на користь, якби його розглядали ширше і довіряли б одній чи кільком особам, чия присутність у фінляндському уряді забезпечить схвалення державами Антанти основного напряму його політики. Якщо Орсе намагатиметься добирати й контролювати склад нашого уряду, Фінляндія просто опиниться в такій самій залежності від Антанти, в якій раніше була від Німеччини, а це суперечить її меті — повній самостійності. Я зазначив, що Фінляндія не має стати чиєюсь колонією: слід дати їй вирости сильною та незалежною, без потреби перед кимось плазувати. Месьє Бертло відповів, що цінує мою щирість, і запевнив, що Фінляндія може не сумніватися: Франція з якнайбільшою повагою ставитиметься до її справедливих вимог і цілковито визнає право самій визначати форму державного врядування, за умови, що вона збігатиметься з волею народу.

Коли я розмовляв із месьє Бертло пізніше, він сказав, що радився і з прем’єр-міністром Клемансо, і з міністром закордонних справ Пішоном про умови поновлення розірваних відносин. Він не в усіх моментах поділяв думку цих добродіїв, а також не сприймав ухвали французького уряду як ультиматум, вважаючи, що вони можуть стати основою для подальших перемовин. Франція чекала, що в Фінляндії відбудуться нові вибори на демократичних засадах і буде сформовано новий уряд без «des germanophiles militants», що репрезентуватиме справжню більшість народу. Новий уряд має видати декларацію, в якій гарантуватиме прийнятну для союзників політику. Далі треба вибрати нового регента, який мав би довіру Антанти — тут Бертло додав: «тобто Вас!» — а також міністра закордонних справ, із яким вона вважатиме за можливе співпрацювати.

«Вам ці умови можуть здатися суворими», — мовив він. На це я знову сказав, що, мабуть, небезпідставно дорікав французькому урядові за надмірну детальність. Я зазначив, що деякі ухвали в бажаному напрямі вже зроблено, але мені б не хотілося обговорювати персональні питання. Французький уряд аж надто цікавиться складом нашого нового уряду. Сам я маю зауваги стосовно присутності там деяких осіб, але разом із тим вважаю — хоча й не маю жодного офіційного статусу, — що формування нового уряду вже є прийнятним фундаментом для поновлення дружніх відносин. І ще я додав, що коли регентом виберуть мене, Франція вже матиме гарантії зміни фінляндського зовнішньополітичного курсу, тим паче, що конституція 1772 року надала очільникові держави широкі повноваження. Якщо Франція поставиться до нового уряду негативно, моє становище по поверненні на батьківщину ускладниться. Щоб засвідчити своє бажання дати нагоду французькому уряду ознайомитися з ситуацією, я запропонував попросити дозволу прислати до нашої країни військову місію.