Моя розмова з міністром закордонних справ Пішоном засвідчила, що кригу зламано. Я побачив надзвичайно ґречну й приємну людину, яка виявляла велику симпатію до Фінляндії. Міністр розповів, що його зацікавлення нашою країною почалося зі Всесвітньої виставки, яка відбулася 1900 року в Парижі. Він милувався фінляндським павільйоном, а на одному з офіційних обідів поряд сидів синдик нашої експозиції. Той так гарно говорив про свою країну, що Пішон став щирим другом Фінляндії. Маленькі події можуть мати далекосяжні наслідки!

Міністр зазначив іще, що особисто ініціював визнання Францією нашої незалежності. Невідомо було, чи зможе Франція спонукати свого союзника піти за її прикладом, однак якщо Фінляндія підтвердить новий і розважливіший політичний курс, у Франції, безперечно, знайдуться способи стимулювати нас і виявити нам свою симпатію. Міністр пообіцяв обговорити фінляндське питання з Англією до того, як відбудеться мирна конференція, а відтак обстоювати і визнання нашої незалежності імперією, і поновлення французько-фінляндських стосунків. Коли я зазначив, що Франція все ж таки, певно, може самотужки постановити їх поновити, щоб зміцнити позиції фінляндського уряду, він натякнув, що коли порушить це питання, його вже фактично можна вважати розв’язаним.

В аландському питанні Франція не мала жодних зобов’язань перед Швецією. Пішон брав до уваги бажання аландського населення, щоб архіпелаг було приєднано до Швеції, але загалом став на позицію Фінляндії. Утім, у своєму ставленні до Фінляндії Франція мусила зважати не лише на союзників, а й на громадську думку.

Коли зайшла мова про постачання зерна, мені вдалося переконати міністра в невідкладності цієї справи. Після того, як він пообіцяв мені, що Франція підтримуватиме нас і в цьому питанні, зосталося лишень узгодити технічні моменти імпорту за допомогою блокадного комітету в Лондоні.

У цьому контексті я не хочу, щоб пішла в непам’ять одна незнайома нам подробиця, яка може бути цікавою. Міністр закордонних справ Пішон кілька разів зазначив, що під час війни великих держав Франція пропонувала російському урядові переглянути панславістичну політику щодо Фінляндії, — дражливий демарш, який був аж ніяк не легким для держави-союзниці. Під час свого прощального візиту до міністра закордонних справ я дізнався від нього, що мою ідею послати до нашої країни французьку військову місію сприйнято позитивно.

З-поміж впливових французьких політиків, із якими я обговорював наші проблеми, я хочу окремо згадати Арістіда Бріана, великого серцеїда, і Альбера Тома, який їздив до Петербурга під час революції й доволі добре розумівся на житті Росії.