Серед численних військових проблем Фінляндії дві потребували негайного розв’язання. Треба було створити командну школу для підготовки нового офіцерського покоління, а також реорганізувати й усталити шуцкор.

Виробити план створення командної школи було доручено начальникові Генштабу й інспектору військових шкіл, генерал-майору Іґнатіусові, моєму товаришеві з часів визвольної війни. Попри чималі труднощі, надто з набиранням викладачів, завдяки його зацікавленню й енергії Фінляндський кадетський корпус був готовий відчинити двері 27 січня 1919 року, в річницю початку визвольної війни.

Шуцкорівська організація становила для мене особливий інтерес, і, щойно прибувши до Гельсінкі, я на залізничному вокзалі повідомив міністра оборони Вальдена, як собі бачу перетворення шуцкорів — кістяка нашої визвольної армії — на потужний оборонний орган, який охоплюватиме всю країну. За кілька днів цю провідну ідею було розглянуто детальніше.

Відповідно до моїх вказівок, шуцкорівській організації мало бути забезпечено самоврядування, яке захищатиме її від надмірної бюрократії. Разом із тим передбачалося поєднати її з державною владою і пов’язати тісною співпрацею з найвищими військовими органами. Ще влітку 1918 року всі шуцкори було підпорядковано міністерству оборони і поділено на округи й місцеві відділи. На початку лютого 1919 року я радо затвердив нову постанову про шуцкори, згідно з якою організація отримувала власного командувача зі штабом. Головнокомандувач шуцкорів залишався в підпорядкуванні міністра оборони. Шуцкорівські округи, які раніше підлягали начальникам призовних комісій, тепер відокремлювалися від них і отримували власний штаб із начальником округу та власним кадровим особовим складом, який мав зарплату й опікувався суто військовими справами. При окружних штабах були й так звані виборні штаби, що складалися з повірників і мали виконувати функції радників начальників округів, а також провадити їх господарські справи. Місцеві відділи застосовували ті самі ідеї. Відповідно до самоврядного принципу, шуцкори мали право самі обирати собі головнокомандувача, але внаслідок того, що затверджувати результати виборів мав очільник держави, керівництво організації було й у такий спосіб поєднано з державною владою.

Демократичні принципи, дотримані в процесі вдосконалення шуцкорівської організації, зазнали свого часу багато критики — надто з боку найвищих військовиків. Утім, навряд чи хтось іще сумнівається в тому, що саме внаслідок свого незалежного статусу фінляндським шуцкорам вдалося зібрати під своїми прапорами найліпші елементи країни і згуртувати їх у єдине ціле, якому державний корабель міг довіряти, або в тому, що самоврядування стимулювало їхнє бажання діяти для оборони держави. Мушу визнати, що результати, які невдовзі змогли продемонструвати шуцкори, перевершили всі мої сподівання. Їх значення як твердині оборони, на якій потім було побудовано й регіональну систему, годі переоцінити, і наші успіхи в подальших війнах великою мірою зумовлені цілеспрямованою працею, яку рік у рік виконували невибагливі шуцкори.