Пане регенте! Коли фінляндський народ трохи менш, як рік тому, взяв долю в свої руки й порвав зі сторічним зв’язком зі своїм великим східним сусідом, увесь шведський народ із теплою симпатією стежив за його намаганнями досягти незалежності. Я й моя країна, на нашу велику втіху, раніше від інших визнали давню дочірню країну по той бік Ботнічної затоки вільною й самостійною державою. Коли сьогодні регент Фінляндії прибув із візитом до Швеції, його вітають зі щирою радістю — доказом того, що дружні зв’язки між Фінляндією та Швецією, утворені багатовіковою спільною історією, тривають. Тому я щиросердно вітаю вас у своїй країні. Скандинавські народи впродовж украй серйозних і фатальних останніх років дедалі ближче об’єднуються один з одним, щоби дбати про спільні інтереси. Я хочу тут висловити щире побажання Швеції, щоб і Фінляндія, яка тепер стала до лав вільних народів, на основі своїх культурних і політичних традицій долучилася до цієї північноєвропейської співпраці. Я маю тверде переконання, що це дасть якнайбільшу користь і благо нам усім і тепер, і в майбутньому. З такими почуттями я підношу тост за регента — генерала барона Маннергейма — й випиваю цей келих за майбутнє щастя й успіх країни й народу Фінляндії!

Після промови пролунав державний гімн Фінляндії, а далі я відповів на привітання короля такими словами: