Отже, і в Фінляндії все розвивалося так, що владі аж після тиску позапарламентських сил довелося вжити заходів проти елементів, які працювали на знищення країни. Прикро, що цієї мети не вдалося досягти парламентськими методами, і що в процесі народного повстання сталися деякі грубі порушення законності. І все ж безперечно те, що причиною народного повстання стала врешті-решт інертність державної влади щодо політичних прагнень і підпільних сил, які загрожували зруйнувати життєві умови і майбутнє країни. Ця реакція народу на зловживання свободою й демократією набула в Фінляндії незрівнянно м’якших форм, ніж у багатьох інших країнах, одначе вона виникла вчасно і встигла оздоровити політичне життя. Завдяки Лапуаському рухові стало можливим створити парламентську основу для уряду, життєва сила і воля до діяльності якого була зовсім інакшою, ніж у період занепаду в 1920-х роках.

9. Розбудова суспільства

9. Розбудова суспільства

Об’єднання і зміцнення нації — моє головне завдання після 1918 року. — Охорона здоров’я народу і захист дітей — першочергові форми діяльності. — Заснування Спілки захисту дітей імені генерала Маннергейма і розширення сфери її діяльності. — На посаді голови Фінляндського Червоного Хреста. — Нові ініціативи в царині соціальної і загальнолюдської діяльності.

Упродовж дванадцяти років після перших президентських виборів, які відбулися влітку 1919-го, я брав участь у політичному житті Фінляндії лише як сторонній спостерігач. Бачачи в себе перед очима виставу зі сліпими партійними суперечками й безцеремонною підривною діяльністю, я міг як приватний громадянин лише разом з іншими дедалі дужче тривожитися за майбутнє країни і сподіватися, що перебіг подій змусить націю схаменутися й усвідомити реальність небезпеки й вимоги ситуації, до того, як нашу нещодавно здобуту незалежність буде піддано вирішальному випробуванню. Лише так можна було здолати сили, які працювали на розкол і загибель. Утім, осторонь від політичної арени, на якій ті сили грали в свою гру, існувала інша ділянка робіт, де важливі завдання, що мали на меті об’єднання й піднесення нації, дуже чекали на розв’язання.

Фінляндському народові слід було дати можливість зберегтися як вільна нація поряд із велетенською державою, де народжуваність була вищою, ніж у будь-якій іншій європейській країні. На моє переконання, першою і головною умовою цього було одностайне бажання нації зберегти національний суверенітет, а за потреби — готовість боронити його. Тому передовсім треба було намагатися згладити внутрішні суперечності, які брали початок у війні 1918 року, і далекосяжним усуванням соціальних хиб запобігти виникненню антигромадських настроїв у знедоленій частині народу.