Жодні лихі передвістя досі не спонукали фінляндську владу відмовитися від поступок лівим силам, а в буржуазних колах і далі тривав той самий міжпартійний розкол. Наслідком такого стану справ був соціалістичний урядовий експеримент, а також найнижча частка оборонного бюджету в Фінляндії, яка 1928 року становила лише 13,8 % загальних державних витрат! Утім, спробу соціалістів зменшити термін військової служби на один рік вдалося зірвати.
У ті часи фінляндські соціал-демократи були фактично оборонними нігілістами. Їхня позиція виразно оприявнилася в програмі щодо оборонного питання, яку керівництво партії висунуло на партійній конференції в січні 1930 року. Там зокрема було сказано:
Соціал-демократія відкидає такі уявлення, що робітничий клас завжди і за всяких умов зобов’язаний збройно обороняти свою країну… Проти військового відомства говорить нині дедалі дужче той факт, що воно загрожує і внутрішній свободі народів, і їх зовнішньому миру. Тому вимоги всього робітничого класу й Соціалістичного робітничого інтернаціоналу про зменшення військового відомства стають дедалі інтенсивнішими. Дедалі менше вже звертають увагу на раніше начебто такий важливий аспект, що роззброєння має відбуватися ступенево і в усіх країнах одночасно, щоб жодна країна не наражалася на небезпеку. Тепер визнають, що до зменшення військового відомства треба прагнути повсюдно, навіть не чекаючи гарантій безпеки, й підтримують соціал-демократичний робітничий клас багатьох, а надто маленьких країн, який стоїть на позиції негайного й повного роззброєння.
Соціал-демократія відкидає такі уявлення, що робітничий клас завжди і за всяких умов зобов’язаний збройно обороняти свою країну… Проти військового відомства говорить нині дедалі дужче той факт, що воно загрожує і внутрішній свободі народів, і їх зовнішньому миру. Тому вимоги всього робітничого класу й Соціалістичного робітничого інтернаціоналу про зменшення військового відомства стають дедалі інтенсивнішими. Дедалі менше вже звертають увагу на раніше начебто такий важливий аспект, що роззброєння має відбуватися ступенево і в усіх країнах одночасно, щоб жодна країна не наражалася на небезпеку. Тепер визнають, що до зменшення військового відомства треба прагнути повсюдно, навіть не чекаючи гарантій безпеки, й підтримують соціал-демократичний робітничий клас багатьох, а надто маленьких країн, який стоїть на позиції негайного й повного роззброєння.
Соціал-демократія відкидає такі уявлення, що робітничий клас завжди і за всяких умов зобов’язаний збройно обороняти свою країну… Проти військового відомства говорить нині дедалі дужче той факт, що воно загрожує і внутрішній свободі народів, і їх зовнішньому миру. Тому вимоги всього робітничого класу й Соціалістичного робітничого інтернаціоналу про зменшення військового відомства стають дедалі інтенсивнішими. Дедалі менше вже звертають увагу на раніше начебто такий важливий аспект, що роззброєння має відбуватися ступенево і в усіх країнах одночасно, щоб жодна країна не наражалася на небезпеку. Тепер визнають, що до зменшення військового відомства треба прагнути повсюдно, навіть не чекаючи гарантій безпеки, й підтримують соціал-демократичний робітничий клас багатьох, а надто маленьких країн, який стоїть на позиції негайного й повного роззброєння.