Якщо повертатися до наших визвольних дій, далі настала черга Виборга й Карельського перешийка. На лінії фронту між Фінською затокою й Саймаа стояв очолюваний генерал-лейтенантом Ешем ІV корпус, який складався з трьох дивізій. Відповідно до оперативних планів він мав, щойно ІІ корпус просунеться настільки, щоб ефективно загрожувати супротивнику з тилу, почати наступ, оточити російське угруповання навколо Виборга, завдавши головного удару по лівому крилі. Коли ІІ корпус, як було змальовано вище, добувся до Вуокси й утворив плацдарм на південному березі річки, Еш дістав наказ іти в наступ 22 серпня.

Однак напередодні надійшло донесення про те, що росіяни висаджують у повітря свої фортифікаційні споруди на ділянці навпроти ІV корпусу. Це свідчило про те, що вони наміряються відходити й намагаються нищенням дорожньої мережі затримати наш рух. Тож приписаний наступальний маневр набув форми переслідування. Уже 23 серпня правий фланг ІV корпусу дістався до Вілайокі на західному березі Виборзької затоки, а лівий — до Кілпеенйокі, розташованого за 18 кілометрів на північ від Виборга. Водночас легка бригада, яка переправилася через Вуоксу з плацдарму ІІ корпусу і ще 20 серпня пішла в наступ, рухаючись у західному напрямі, дісталася до Люукюлі, розташованої на віддалі лише 12 кілометрів на схід від Виборга. Скидалося на те, що виникле становище дає змогу спрямувати глибокий удар аж до Фінської затоки, щоб цим перетяти комунікації виборзького угруповання й перекрити шлях потенційним атакам, зробленим з метою допомогти. А тому 23 серпня ІV корпус дістав наказ розвернути лівий фланг у бік Уусикіркко, тимчасом як правий фланг ІІ корпусу мав іти на Ківеннапу.

На виборзькій ділянці перебувало три російські дивізії, одна з яких мусила обороняти Виборг і його околиці, а решта — перейти до наступу на Вуосалмі й відкинути супротивника назад за Вуоксу. Із цією операцією мав поєднуватися наступальний маневр через Валк’ярві, який виконала одна з двох дивізій, перекинутих з Кілполи на перешийок. Російський план операції свідчив про ініціативність і сміливість, але здійснили його запізно — швидкий рух ІV і ІІ корпусів зірвав його, та й загони з Кілполансаарі не підійшли вчасно. Щоправда, коли російський наступальний клин дорогою з виборзького напряму до Вуосалмі несподівано втиснувся в бік лівого крила ІV корпусу, який наступав через Кямярю й Перк’ярві на Уусикіркко, виникли деякі небезпечні ситуації. Але їх вдалося розв’язати в інтенсивних боях, які тривали дві доби. Наступ тривав, і 25 серпня біля станції Кямяря було перетято найважливіше для росіян залізничне сполучення з Ленінградом.