— Бачите? Я знав, що ви зрозумієте. Ви розумна зграя.

— «Три — магічне число», музика і слова Боба Доро, — продекламувала Арт3міда, наче витягнула інформацію з ментальної енциклопедії. — Написана в 1973 році.

Я посміхнувся їй.

— У мене є теорія. Я думаю, що це спосіб Галлідея сказати нам, скільки ключів необхідно, щоб відкрити Треті ворота.

Арт3міда посміхнулася, а потім заспівала:

— Потрібно три.

— Не більше, не менше, — продовжив Шото.

— Не потрібно гадати, — додав Ейч.

— Три, — я закінчив, — магічне число.

Я вийняв свою копію Кришталевого ключа і підняв угору. Решта зробили те ж саме.

— У нас є чотири копії ключа. Якщо хоча б троє з нас досягнуть воріт, ми зможемо їх відкрити.

— Що тоді? — запитав Ейч. — Ми зайдемо всі одночасно?

— А якщо тільки один з нас зможе зайти у ворота, коли вони відчиняться? — сказала Арт3міда.

— Я сумніваюся, що Галлідей все так налаштував, — сказав я.

— Хто знає, про що цей божевільний старий думав? — сказала Арт3міда. — Він грав з нами на кожному кроці шляху, і зараз знову це робить. Інакше навіщо б йому було потрібно три копії Кришталевого ключа, щоб відкрити останні ворота?