Ейч, Арт3міда, Парзіваль та Шото

— Ошуканства? — сказала Арт3міда, коли закінчила читати. — Ти користувався словником, коли писав це?

— Я хотів, щоб звучало грандіозно, — сказав я. — Офіційно.

— Мені подобається, Зі, — сказав Ейч.— Дійсно розбурхує кров.

— Дякую, Ейч.

— То це воно? Це твій план? — сказала Арт3міда. — Заспамити всю ОАЗу проханням про допомогу?

— Більш-менш, так. Такий план.

— Ти справді думаєш, що всі просто прийдуть і допоможуть нам боротись з «шістками»? — не вгавала вона. — Просто так?

— Так, — сказав я. — Справді думаю.

Ейч кивнув.

— Він має рацію. Ніхто не хоче, щоб «шістки» виграли змагання. І вони точно не хочуть, щоб «ІОІ» взяла під контроль ОАЗу. Люди вхопляться за шанс допомогти побороти «шісток». І який мисливець упустить шанс битися у такій епічній, історичній битві?

— Але хіба клани не подумають, що ми просто намагаємося маніпулювати ними? — сказав Шото. — Щоб ми самі змогли досягти воріт?

— Звичайно, — сказав я. — Але більшість з них вже опустили руки. Всім відомо, що кінець Полювання близько. Невже ти не думаєш, що більшість людей воліли б бачити переможцем одного з нас, а не Сорренто і «шісток»?

Арт3міда на секунду задумалась.

— Маєш рацію. Цей мейл може спрацювати.

— Зі, — сказав Ейч, поплескуючи мене по спині, — ти злий підлий геній! Після відправлення листів ЗМІ збожеволіють! Вістка поширюватиметься, наче дикий вогонь. До цього часу завтра кожен аватар в ОАЗі прямуватиме до Хтонії.