Я виліз на стілець і відчув, як він пристосувався до контурів мого тіла. Зі стільця вилізла роботизована рука і надягнула на мене абсолютно новий візор. Він теж відрегулювався і чудово сів. Візор відсканував сітківку і система попросила сказати мою нову фразу-пароль: «Олень флотилія сетек астрономія»

Я зробив глибокий вдих, коли система здійснила вхід.

0034

Я був готовий.

Мій аватар був під зав’язку напакований бафами та озброєний до зубів. Я взяв стільки магічних предметів і зброї, скільки міг втиснути в інвентар.

Все було на місці. Наш план в дії. Пора йти.

Я увійшов в ангар своєї фортеці і натиснув кнопку на стіні, щоб відчинити двері пускової шахти. Вони ковзнули назад, повільно відкриваючи тунель, що вів на поверхню Фалко. Я підійшов до кінця злітно-посадкової смуги, повз хрестокрила і «Воннеґута». Сьогодні я не візьму жодного з них. Вони обидва були хорошими кораблями, з доброю зброєю і захистом, але ні один корабель не пропонував надійний захист в епічній битві, що мала розвернутися на Хтонії. На щастя, у мене тепер з’явився новий засіб пересування.

Я взяв з інвентарю дванадцятидюймового робота Леопардона і встановив його на злітно-посадкову смугу. Незадовго до арешту «ІОІ» я якийсь час вивчав іграшкового робота і його таємні можливості. Як я і підозрював, цей робот був насправді потужним магічним предметом. Досить швидко я дізнався, що потрібно, аби його активувати. Як і в оригінальному серіалі «Супайдамен», ви викликали робота просто вигукуючи його ім’я. Я зробив це зараз, вживши заходів безпеки — відступив від робота на пристойну відстань, перш ніж закричати:

— Леопардон!

Почувся пронизливий скрегіт наче від розриву металу. За мить крихітний робот виріс до майже ста метрів. Голова робота тепер стирчала крізь відчинені двері шахти в стелі ангара.

Я подивився на робота, милуючись увагою до деталей, яку Галлідей проявив під час кодування. Кожна особливість оригінального японського робота була відтворена, включаючи гігантський блискучий меч і щит з тисненням у вигляді павутини. Коли я наблизився, крихітні дверцята, вбудовані в масивну ліву ногу, відкрили вхід до ліфта. Внутрішньою частиною ноги і тулуба робота я піднявся до кабіни, розташованої усередині броньованих грудей. Коли я сів у капітанське крісло, то побачив в ящику на стіні срібний браслет управління. Я взяв його і одягнув на зап’ястя аватара. Браслет дозволяв голосовими командами управляти роботом в той час, коли я був поза ним.

В консолі переді мною було кілька рядів кнопок, позначених японською мовою. Я натиснув одну з них і двигуни заревіли. Тоді потягнув важіль керування двигуном, подвійні ракетні прискорювачі в ногах робота запрацювали, піднімаючи його з моєї фортеці у зоряне небо Фалко.