Я помітив, що Галлідей додав на панель управління старий магнітофон «Стерео-8». Над моїм правим плечем була також стійка з касетами до нього. Я схопив одну і вставив у програвач. «Dirty Deeds Done Dirt Cheap» гурту «AC/DC» вибухнула з внутрішніх та зовнішніх динаміків так голосно, що стілець почав вібрувати.

Як тільки робот вилетів з ангара, я крикнув (голосові команди реагували тільки на крик) у браслет управління:

— Трансформація в «Марвеллер»!

Ноги, руки і голова робота склалися всередину і зафіксувалися в новій позиції, перетворюючи робота в зореліт відомий як «Марвеллер». Після завершення перетворення я покинув орбіту Фалко і встановив курс на найближчі зоряні ворота.

Коли я вийшов із зоряних воріт в Секторі-10, мій радар засвітився, як новорічна ялинка. Зоряну чорноту навколо мене заповнювали тисячі космічних апаратів кожної марки і моделі — від одномісного корабля до гігантського транспортера розміром з Місяць. Я ніколи не бачив так багато зорельотів в одному місці. Нові з’являлися із зоряних воріт та зліталися з усіх напрямків. Всі кораблі повільно зливалися убік, формуючи довгий дивний караван суден, що тягнувся в сторону Хтонії, крихітної синьо-коричневої кулі віддалік. Схоже, кожна людина в ОАЗі прямувала в Замок Анорака. Я відчув короткий сплеск захвату, хоча знав, що попередження Арт3міди все ще може виявитися правдою — є шанс, що більшість з цих аватарів тут тільки для того, щоб подивитися на шоу, без жодного наміру фактично ризикувати своїм життям, аби побороти «шісток».

Арт3міда. Після всього цього часу, вона тепер була в кімнаті всього за кілька футів од мене. Ми зустрінемось особисто, як тільки закінчиться ця битва. Ця думка повинна була лякати мене, але натомість я відчував спокій: що б не трапилося на Хтонії, все, чим я ризикував, вже було того варте.

Я перевів «Мервеллер» назад в конфігурацію робота, а тоді приєднався до параду космічних апаратів. Мій корабель виділявся у величезному масиві суден, адже був єдиним гігантським роботом. Навколо мене швидко сформувалася хмара малих суден, пілотованих допитливими аватарами, які хотіли ближче роздивитися Леопардона. Мені довелось відключити комлінк, бо дуже багато людей намагалися викликати мене і запитати, хто я такий і де взяв такий транспорт.

У міру того, яка планета Хтонія збільшувалась у вікні пілота, щільність і кількість кораблів навколо мене, здавалося, зростала. Коли я нарешті увійшов в атмосферу планети і почав спускатися до поверхні, це нагадувало політ крізь рій металевих комах. Коли я підлетів до площі навколо Замку Анорака, було важко повірити своїм очам. Концентрована, пульсуюча маса кораблів і аватарів покривала землю і заповнювала повітря. Це було схоже на якийсь потойбічний Вудсток. В усіх напрямках до горизонту тягнулися ряди аватарів, які стояли пліч-о-пліч. Тисячі інших тримались у повітрі чи тільки прилітали. І в центрі всього цього божевілля стояв сам Замок Анорака, дорогоцінний камінь, мерехтливий під прозорим сферичним щитом «шісток». Кожні кілька секунд якийсь безпорадний аватар або корабель ненавмисно влітав у щит і випаровувався, наче комаха у мухоловці.