Але коли я подивився на тіло аватара, то побачив, що воно не було верхи на коні. Я йшов по землі. Мій аватар був одягнений у кольчугу, а руки були витягнуті вперед, ніби стискали віжки. Але я нічого не тримав. Руки були абсолютно порожні.

Я перестав рухатися і стукіт копит також припинився, але тільки через декілька секунд. Я обернувся і побачив джерело звуку. Це був не кінь. Це була людина, яка стукала двома кокосовими половиками.

Тоді я зрозумів, де був. Усередині першої сцени «Монті Пайтона і Святого Граалю». Ще одного улюбленого фільму Галлідея, і, можливо, найулюбленішого фільму ґіків усіх часів.

Схоже, це ще один синхрофільм, як симуляція «Військових ігор» всередині Перших воріт.

Я був у ролі короля Артура. Носив той самий костюм, що і Грехем Чепмен у фільмі. А людина з кокосами була моїм вірним слугою — Петсі, якого зіграв Террі Гілліам.

Коли я повернувся, Петсі вклонився, але нічого не сказав.

— Це ж «Святий Грааль» Пайтона! — почувся схвильований шепіт Шото.

— Ще б пак, — сказав я, забувшись на секунду. — Я знаю, Шото.

На дисплеї загорілося попередження: «Неправильний діалог!» В кутку екрану з’явився рахунок -100 очок.

— Чудовий хід, — сказала Арт3міда.

— Просто дай нам знати, якщо буде потрібна допомога, Зі, — сказав Ейч. — Помахай руками абощо і ми скажемо тобі наступний рядок.

Я кивнув і підняв угору великі пальці. Але не думав, що потребуватиму допомоги. За останні шість років я переглянув «Святий Грааль» рівно 157 разів. Я знав напам’ять кожне слово.

Я озирнувся на замок попереду мене, вже знаючи, що чекає мене всередині. Я знову почав «скакати галопом», тримаючи невидимі віжки і прикидався, що їду вперед. Петсі знову почав бити половинками кокосів, скачучи галопом слідом за мною. Коли ми досягли входу в замок, я натягнув «віжки» і зупинив свого «скакуна».

— Ей там! — закричав я.

Мій рахунок збільшився на 100 очок, повертаючи його назад до нуля. За викликом, нагорі з’явилися два солдати і перехилилися через стіну замку.

— Хто там? — крикнув один з них.

— Це я, Артур, син Утера Пендрагона, із замку Камелот, — заговорив я. — Король бриттів! Переможець саксів! Владика всієї Англії!

Мій рахунок підскочив ще на 500 очок, і вискочило повідомлення про те, що я отримав бонус за акцент і виразність. Я розслабився, і зрозумів, що отримую задоволення.