Я востаннє глянув на офіс Галлідея та, все ще стискаючи в руці яйце, перетнув кімнату і ступив у вихід.

Вийшовши, я обернувся якраз вчасно, щоб побачити, як Кришталеві ворота перетворились на великі дерев’яні двері у стіні замку.

Я відчинив їх. За ними були гвинтові сходи, які вели до верхівки найвищої вежі Замку Анорака. Там я знайшов кабінет Анорака. У кімнаті вишикувалися високі полички, заповнені древніми сувоями і запорошеними книгами заклинань.

Я підійшов до вікна і побачив приголомшливу природу навколо. Там вже не було пусто. Наслідки Катакліста скасувались, і все на Хтонії, здавалося, відновилось разом із замком.

Я оглянув кімнату. Прямо під знайомою картиною чорного дракона був оздоблений кришталевий п’єдестал, на якому спочивала золота чаша, інкрустована крихітними дорогоцінними каменями. Її діаметр відповідав срібному яйцеві, що я тримав у руках.

Я помістив яйце в чашу. Воно підійшло ідеально.

Здалеку почулись звуки фанфар, а яйце почало світитися.

— Ти виграв, — почувся голос.

Я обернувся і побачив Анорака, що стояв прямо позаду мене. Його вугільно чорний одяг, здавалося, притягував усе сонячне світло кімнати.

— Вітаю, — сказав він, простягаючи руку.

Я завагався, гадаючи, чи це ще один трюк. Або, можливо, останній тест…

— Це кінець гри, — сказав Анорак, ніби прочитавши мої думки. — Настав час отримати приз.

Я глянув на його простягнуту руку. Повагавшись, все таки потис її.

Між нами спалахнули каскади синіх блискавок, і їхня павутина огорнула нас, ніби хвиля сили його аватара переходила в мого. Коли блискавки вщухли, Анорак більше не був одягнений у чорну мантію мага. Він уже взагалі не був схожий Анорака. Він був нижчим, худішим, і трохи менш привабливим. Тепер він виглядав як Джеймс Галлідей. Блідий. Середнього віку. У поношених джинсах і вицвілій футболці з логотипом «Space Invaders».

А мій аватар тепер стояв у одязі Анорака. Тоді я зрозумів, що значки та іконки в кутику дисплея теж змінилися. Мої характеристики були на максимумі, і тепер у мене був список заклинань, набуті сили і магічні предмети, яким, здавалося, не було кінця.

Рівень та показники здоров’я аватара мали два символи безкінечності.

А лічильник кредитів відображав дванадцятицифрове число. Я був мультимільярдером.

— Я довіряю тобі ОАЗу, Парзівалю, — сказав Галлідей. — Твій аватар безсмертний і всемогутній. Якщо ти чогось хочеш, тепер потрібно просто забажати. Дуже круто, еге ж? — Він нахилився і понизив голос. — Зроби мені послугу. Використовуй свої сили тільки на благо. Гаразд?

— Гаразд, — я відповів майже пошепки.