Галлідей усміхнувся, а тоді жестом обвів довкола.

— Тепер це твій замок. Я запрограмував цю кімнату так, що тільки твій аватар може сюди увійти. Я зробив так, щоб впевнитись, що лише ти матимеш доступ до ось цього.

Він підійшов до книжкової полиці біля стіни і потягнув за корінець один з томів. Я почув клацання; тоді книжкові полиці ковзнули в бік, відкривши квадратну металеву плиту в стіні. У центрі плити була комічно велика червона кнопка з одним словом: «Вимк.»

— Я називаю її Великою Червоною Кнопкою, — сказав Галлідей. — Якщо натиснеш її, вона відключить усю ОАЗу і запустить вірус, який видалить усе, що зберігається на серверах «GSS», включаючи вихідний код ОАЗи. Це вимкне ОАЗу назавжди. — Він посміхнувся. — Тому не натискай, якщо абсолютно не впевнений, що це потрібно, добре? — Він подарував мені дивну усмішку. — Я довіряю твоїм рішенням.

Галлідей повернув книжкову полицю на місце, приховуючи кнопку. Тоді він налякав мене, пригорнувши за плечі.

— Слухай, — сказав він серйозно. — Я повинен сказати тобі одну річ, перш ніж піду. Те, що я так і не зрозумів, поки не було вже занадто пізно. — Він підвів мене до вікна і вказав на горизонт, що простягнувся перед нами. — Я створив ОАЗу, тому що ніколи не відчував себе як удома у реальному світі. Я не знав, як спілкуватися з людьми там. Я боявся все своє життя. Аж до кінця. Тоді я зрозумів, що якою б страшною і гіркою реальність не була, це також єдине місце, де можна знайти справжнє щастя. Тому що реальність реальна. Розумієш?

— Так, — відповів я. — Думаю, що так.

— Добре, — сказав він, підморгуючи. — Не повторюй моєї помилки. Не ховайся тут вічно.

Він усміхнувся і ступив кілька кроків до мене.

— Добре. Думаю, тепер все. Час закінчувати мені цю драму.

Галлідей почав зникати. Він усміхнувся і помахав на прощання, а його аватар повільно зникав у повітрі.

— Удачі, Парзівалю, — сказав він. — І дякую. Дякую, що зіграв у мою гру.

Тоді він повністю зник.

* * *

— Ей, ви там? — сказав я у порожнечу через кілька хвилин.

— Так! — схвильовано відповів Ейч. — Ти нас чуєш?

— Тепер так. Що сталося?

— Система обірвала наш голосовий зв’язок, як тільки ти увійшов до офісу Галлідея, тому ми не могли говорити з тобою.

— На щастя, ти не потребував нашої допомоги, — сказав Шото. — Чудово впорався.