Вона зробила два кроки назад, щоб зазирнути в спальню. Двері у ванну були відчинені, і вона могла бачити спину гостя, що стояв перед дзеркалом. У нього був рушник навколо талії, і він був зосереджений на голінні. Це означало, що вона має невеличке вікно.

Вона спробувала розкрити портфель з пластиковим пакетиком. Він був замкнений. Вона подивилась на кодовий замок. Маленькі металеві коліщатка показували 0999. Вона подивилася на інший портфель. 1999. Чи обидва портфелі замкнені на той самий шифр? У такому разі, 1999 – більш ймовірний шифр. Це рік. Рік чийогось народження, мабуть. Або пісня Принца. У такому випадку інший портфель не замкнений.

Бетті почула, що гість пустив воду у ванній кімнаті. Він споліскував собі обличчя після гоління.

Вона знала, що не слід.

Вона підняла клапан іншого портфеля. І охнула.

Портфель був набитий пачками банкнот.

Потім вона почула кроки зі спальні і, швидко закривши портфель, зробила три жвавих кроки і зупинилась коло дверей у коридор. Серце її шалено калатало.

Він вийшов зі спальні і подивився на неї з усмішкою. Але щось у ньому змінилося. Можливо, від того просто, що він був без тих окулярів. Чи річ у закривавленій ватці над одним оком. Наступної миті вона зрозуміла, що змінилось. Він поголив брови, ось у чім річ. Хто ж це у світі видаляє брови? Крім Боба Ґелдофа в «Стіні», звісна річ. Але той був божевільним. Чи прикидався божевільним. Чи божевільний чоловік, що стоїть перед нею? Ні, божевільні не мають портфелів, напханих грішми. Їм лише ввижається таке в маячні.

Він витяг шухляду зі столу, взяв звідти коричневий конверт і передав його Бетті.

– Будь ласка, ви подбаєте, щоб лист пішов із сьогоднішньою поштою?

– Я впевнена, це ми можемо влаштувати, – сказала вона, сподіваючись, що він не помітить дрожі в її голосі й тілі.

– Дуже вам дякую, Бетті.

Вона закліпала очима. Авжеж: ім’я на її готельному бейджику.

– Приємного вам дня, пане Лаю, – усміхнулась вона, кладучи руку на ручку дверей.

– Зачекайте, Бетті…

Вона відчула, як застигла її усмішка. Він помітив, що вона розкривала портфель. Зараз він…

– Може, за… за такі послуги заведено давати чайові?

Вона зітхнула з полегшенням.

– В жодному разі, пане Лаю.

Тільки в ліфті вона зрозуміла, що її кинуло в жар і вона мокра від поту. Чому вона нездатна приборкати свою цікавість? Все одно вона нікому не зможе розповісти, що порпалась у речах клієнта. Зрештою, відколи стало протизаконним тримати гроші у портфелі? Надто якщо чоловік працює в поліції. Бо саме так писалось на коричневому конверті, що він передав їй: «Управління поліції, Грьонландслейрет, 44. Симонові Хефасу».