– Мій клієнт – приятель Івера Іверсена.

Хуґо Нестор уважно подивився на нього. У хлопця не було також вій. Можливо, у нього алопеція, як у брата Хуґо – названого брата, – у якого не було жодної волосини на тілі. У такому разі, волосся на голові хлопця мало бути перукою.

– Мій клієнт займається перевезеннями. Він сплатить вам готівкою і героїном, що прийшов морським шляхом. Ви, напевно, знаєте ліпше за мене, що це означає в розумінні чистоти продукту.

Менше зупинок. Менше посередників. Менше домішок.

– Я маю передзвонити Іверсену, – сказав Нестор.

Хлопець похитав головою.

– Мій клієнт вимагає повної конфіденційності. Нi Іверсен, ні будь-хто інший не повинен знати. Якщо Іверсен такий дурний, що втаємничує близьких друзів у свої слабкості, це вже його проблема.

«…і потенційно наша», – подумав Нестор. Хто цей молодик? Він не був схожий на хлопчика на побігеньках. Протеже? Високого рівня довіри родинний адвокат?

– Я розумію, звісно, що пряме звернення від особи, якої ви не знаєте, вимагає додаткових гарантій для забезпечення угоди. Тому мій клієнт і я пропонуємо аванс, щоб довести серйозність наших намірів. Що скажете?

– Я скажу – чотириста тисяч, – відповів Нестор. – Але цифру я взяв з повітря, я досі не знаю, про що йде мова.

– Звісно, ні, – сказав хлопець. – Ми можемо це влаштувати.

– Як скоро?

– Я думаю, сьогодні ввечері.

– Сьогодні ввечері?

– Я в місті лише до завтрашнього ранку; а тоді повертаюся в Лондон. Гроші в моїх апартаментах у готелі «Плаза».

Нестор обмінявся поглядами з Бо. Потім осушив залпом високий фужер шампанського.

– Я не розумію ані слова з того, що ви говорите, гер. Якщо тільки ви не маєте на увазі запросити нас на келишок у свої апартаменти.

Хлопець сяйнув усмішкою.

– Саме це я маю на увазі.

Вони обшукали хлопця, щойно досягли парковки. Бо тримав його, доки Нестор перевірив на зброю та жучки. Хлопець дав себе обшукати не пручаючись. Він був чистим.