Івер Іверсен похитав головою.

– Боюсь, що я нічого не знаю про жодного Твілінґена.

– Крім того, що ви боїтесь, – це чиста брехня, – сказав Симон. – Я маю докази, що ви співпрацювали з ним.

– Знаєте що? – Іверсен притиснув долоні одна до одної пальцями. – Чому ж тоді ваш відділ боротьби з економічною злочинністю не порушив проти мене справу з приводу шахрайства?

– Тому що, працюючи в тому відділі, я наштовхнувся на саботаж, – сказав Симон. – Але мені відомо, як Твілінґен на свої криваві гроші купував у вас приватну нерухомість, а тоді перепродував її вам же за набагато вищою ціною. Принаймні так усе було за комерційною документацією. Він нібито отримував прибуток, який дозволяв йому вносити свої наркомільйони на банківські рахунки – без необхідності пояснювати податковим органам походження тих грошей. А ви залишалися з фіктивними збитками, набуваючи можливість списувати на них майбутні прибутки і, таким чином, уникаючи внесків у розвиток суспільства. Безпрограшна ситуація.

– Цікава теорія, – знизав плечима Іверсен. – Я вам розповів усе, що знаю. Вам щось іще треба?

– Так. Я хочу зустрітися з Твілінґеном.

Іверсен зітхнув.

– Я щойно вам сказав, що не знаю жодного Твілінґена.

Симон злегка кивнув, наче сам до себе.

– Я вам так скажу: ми у відділі так часто чули подібні слова, що вже почали сумніватися, чи Твілінґен – реальна особа, чи всього лише міф.

– Як на мене, Хефасе, останнє більше схоже на правду.

Симон підвівся.

– Що ж, нехай би так і було, Іверсене. Проте міфи не контролюють з року в рік наркоторгівлю і ринок секс-рабства в цілому місті. Міфи не ліквідують вагітних жінок на прохання своїх ділових партнерів…

Він нахилився вперед, спершись обома долонями на стіл, і видихнув так, що Іверсен відчув несвіжий дух з рота літнього чоловіка.

– …Люди не бояться міфів настільки, що ладні шубовснути від них з кручі сторч головою. Я знаю, що він – реальна особа.

Симон випростався, відштовхнувшись долонями від столу, і попрямував до дверей.

– Я призначу прес-конференцію, щойно ступлю в ліфт, – змахнув він на прощання мобільним телефоном. – Тому вам варто просто зараз поговорити з сином.

– Зачекайте!

Симон зупинився перед дверима не обертаючись.