Тоді той гелікоптер, що летів ліворуч, узяв курс на захід, проте якийсь час просто кружляв у повітрі, немов на когось чекав. Після цього він повернувся до свого попереднього курсу. Він літав просто над площею. І літав досить низько. Нижче, ніж на висоті старого бетонного гігантського елеватора. Вони дивилися на нього згори вниз. Шум потоку повітря, що рухалося вгору, розвівав їхній одяг та збивав із ніг. Цей потік повітря здіймав бруд та пил звідусіль. Наче пилова буря набирала обертів просто тут, на головній вулиці.

Тоді вантажівка FedEx перетнула залізничний переїзд десь за тридцять ярдів попереду потяга. Тридцять ярдів від того, щоб отримати скажений удар від тисячотонного механізму. Водій навіть не додав швидкості. Він собі і далі їхав за звичним для себе маршрутом. Він знав, що робить.

Тоді вони побачили, що далеко в південному напрямку гелікоптер, який летів з правого боку, зник за горизонтом. Він наблизився до ферми, припустили вони. Як би це могло ще бути?

А тоді просто під їхніми ногами проїхав потяг, він був довгим, гучним, розпеченим та нестримним на вигляд. Він шипів, клацав, гудів і скрипів, проте, мабуть, уперше його звуки тонули в гуркоті лопатей та скреготі реактивних двигунів. Хлопці з їдальні досі говорили собі через вікно в машині. Двері потяга розчинилися. Бац-бац-бац. Ніхто з нього не вийшов. З іншого боку також нікого не було. Бац-бац-бац. Двері потяга зачинилися.

Потяг під їхніми ногами почав від’їжджати, дуже і дуже повільно, вагон за вагоном. Хлопці з їдальні досі розмовляли. Останній вагон також рушив з місця та почав віддалятися, хитаючись, а старенькі колії прогиналися на якийсь дюйм під його вагою.

Двигуни заревіли, і вертоліт здійнявся вище. Вантажівка FedEx знову перетнула переїзд та попрямувала додому. Середня швидкість. Очікуваний час прибуття – коли завгодно.

Гелікоптер відлетів далі та почав нахилятися трохи вбік, а тому струмінь повітря, яке він здіймав, дув також під кутом, притискаючи їх до доріжки та вкриваючи їх здійнятим у повітря пилом та оглушливим звуком. На півдні інший гелікоптер наблизився до горизонту та повторив той самий маневр. Вгору, тоді через, а тоді геть. Спочатку піке вниз, швидко та низько. Він увесь час зменшувався. Своїми рухами він малював уже іншу, нову літеру «V», чий вершечок починався далеко від них.

Раптом стало тихо. Не було нічого чутно, крім шелесту пшениці. А пшениця діяла на них заспокійливо. Їхня рація знову зашипіла. Мойнахан підняв її та сказав:

– З гелікоптера ніхто не вийшов. Він навіть не приземлявся. З потяга також нікого не було видно. Навіть із протилежного боку.