Він попрямував на вулицю. Чоловік у джинсах та з волоссям поглянув на Вествуда та сказав:
– Містере Торенсе, гадаю нашим першим запитанням до вас буде таке: ви маєте на собі якусь шпигунську апаратуру?
Вествуд відповів:
– Ні, не маю.
– Тоді ви не будете проти розщепити свою сорочку.
Вествуд так і зробив. Міцний, м’язистий торс, кучеряве сиве волосся, але ніякого мікрофона. Чоловік у джинсах та з волоссям продовжив:
– Тоді наступне, що нас цікавить, – це те, як ви нас знайшли?
– Он-лайн, – відповів Вествуд. – Через оголошення. Ім’я «Вихід» вам знайоме?
– Ми її знали.
Вествуд продовжив:
– Вона розповіла мені, що збирається приїхати зі своїм другом Майклом. Він був і моїм товаришем також. Писав під іменем Майк.
– Вона так і зробила. Майкла ми також знали.
– Я зробив висновок, що те, що задовольнило їх, не зможе не задовольнити мене.
– Нашим третім питанням буде: що саме ви збираєтеся робити зі своїм авто з прокату? Це просто величезний документальний слід червоного кольору!
– Я хотів би поцікавитися, чи погодилися б ви позбутися його замість мене за додаткові гроші. Можете викинути десь біля Уїчито або Амарилло[32]. Його досить швидко хтось украде.
– Таке ми можемо організувати. І навіть якщо воно колись знайдеться в якомусь приміському райончику, це лише додасть справі інтриги. Або люди подумають, що вас убили.
– Саме про це я й подумав.
– Як вам уже відомо, ми пропонуємо послуги із вибору завершення життя. І під вибором ми справді маємо на увазі вибір. Ми нікого не засуджуємо. Ми не змушуємо людей називати нам причини цього рішення. Ми не пропонуємо консультацій, і ми не намагаємося змінити ваше рішення. Але ви прибули незвичним шляхом. Тому ми просто вимушені запитати, що вас сюди привело. Як виняток.