Ще один доказ на підтвердження підозри.

Через півгодини компресор замовк, чоловік з відбійним молотком закінчив свою роботу. Мортенсен підкликав жестом міні-екскаватор.

Решта слідчих підійшли ближче.

Екскаватор згріб уламки бетону й каміння у ківш і висипав набік. Ліне накладала кілька знімків.

Коли машина докопалася до гравію, Мортенсен застрибнув у кабіну й дав водієві вказівку відвантажувати гравій на окрему купу. Він уважно оглядав кожний ківш.

На глибині сорока сантиметрів з’явилися перші людські рештки: дві сірі кістки й шматтяне клоччя.

Мортенсен махнув рукою, зупиняючи екскаватор, і взявся копати лопатою. Адріан Стіллер йому допомагав. Ліне фотографувала, а Вістінґ спостерігав збоку. Лише тоді, як викопали череп, він підійшов ближче.

Мортенсен обережно вийняв череп з гравію і показав його слідчим. На правому боці потилиці виднілася чотирисантиметрова тріщина. Не було потреби щось коментувати. Глибока рана збігалася за формою з гострим металевим кантом агрегату в насосній станції біля озера Єршьо.

Мортенсен поклав сірий череп у картонну коробку і продовжив збирання знахідок. Ніхто вже достеменно не довідається, що саме сталося на станції, однак провина за смерть Симона Мейєра, без сумніву, лежала на Бернгардові Клаусені.

За півгодини Стіллер і Мортенсен вилізли з розкопу. Мортенсен запечатав «вуха» коробок, а тоді подав знак водієві екскаватора засипати яму.

— До нас гості, — мовив Стіллер, киваючи на автомобіль, який з’їхав на траву в кінці вулиці.

Високий чоловік у чорних штанях і білій з краваткою сорочці вийшов з авта.

— Це хто? — запитав Тюле.

— Юнас Гільдре з «Даґбладет». Що його сюди принесло? — роздратовано відізвалася Ліне.

— Це я попросив його приїхати й поговорити з тобою, — сказав Вістінґ. — Він має взятися за Арнта Ейканґера.

— Що ти маєш на увазі?

— Різницю між журналістикою і слідством, — відповів Вістінґ. — У журналістиці докази не мусять бути визнані судом. Достатньо їх оприлюднити. І цього вистачить, щоб зруйнувати чиюсь політичну кар’єру.

Журналіст з усіма привітався, Вістінґові останньому потиснув руку.

— То вже нарешті можете мені розказати? — запитав він.

— Що саме?