— Що-що? — запитав Мьоллер. — Повтори ще раз. Повільніше.

Харрі перевів подих.

— А втім, біс із ним, — сказав Мьоллер. — У мене голова розколюється.

— Сім.

— Але ти не виконав її прохання, — сказав Харрі. — Не пощадив свого брата.

— Звичайно ні, — відповів Тронн.

— Він знав, що це ти вбив її?

— Я мав задоволення особисто його повідомити. По мобільному телефону. Він сидів в аеропорту Гардермуен і чекав її. Я сказав, що коли він не сяде на цей рейс, я і його прикінчу.

— І він повірив, коли почув, що це ти вбив Стіне?

Тронн розсміявся:

—- Лев знав мене. І не сумнівався ні секунди. Він сидів у кімнаті відпочинку для пасажирів бізнес-класу і читав телетекст про пограбування, а я посвячував його в деталі. Він вимкнув телефон, коли, як я почув, оголосили посадку на його рейс. На його із Стіне рейс. І привіт! — Він приставив дуло гвинтівки до лоба Беате.

— Вісім.

— Він, напевно, вірив, що буде там у цілковитій безпеці? — запитав Харрі. — Адже він не знав, який контракт та уклав у Сан-Паулу.

— Лев — грабіжник, але легковірний хлопець. Не слід було йому давати мені свою секретну адресу в Дажуді.

— Дев’ять.

Харрі прагнув відключитися від монотонного рахунку Беате.

— І ти відправив кілерові вказівки. Разом із передсмертною запискою, написаною тим же почерком, що і шкільні твори.

—Ти диви, — вдавано здивувався Тронн. — Відмінна робота, Харрі. Одна тільки помилочка — лист-то я ще до пограбування відіслав.

— Десять.

— Гаразд, — сказав Харрі. — Кілер теж свою роботу виконав на відмінно. Все мало такий вигляд, ніби Лев дійсно повісився. Ось тільки історія з відрізаним мізинцем трохи збивала з пантелику. Це що, доказ виконання контракту?