Ебергард Мок добре знав майже кожен куточок Зали Сторіччя. Майже місяць він разом з іншими поліцейськими обшукував тут метр за метром у пошуках бомби. Хоча його пошукові обов'язки охоплювали іншу частину будівлі, гвинтові сходи з обох сторін Імператорського залу та обидва технічні приміщення не були для нього секретом. З цікавості він досліджував кожну дірку в бетонному колосі.
Тепер він увійшов правими сходами. Перевіривши, чи не ховається хтось під ними, він піднявся й пішов дуже повільно, майже прилипаючи до стіни. У руках у нього був зведений пістолет. Він повільно дійшов до кінця сходів – невеликої платформи з дверима, що вели на дах. Зсередини вони були зачинені на навісний замок, а це означало, що зловмисник не міг з них вибратися.
Таку ж ситуацію він виявив на лівих сходах. Йому залишалося лише перевірити обидва технічні приміщення. Він смикнув дверну ручку і відчинив двері навстіж. Відскочив убік. Тиша. Він запалив запальничку та сунув її в отвір. Тільки тоді його око з’явилося за вигином стіни. Він зазирнув у кімнату в мерехтливому світлі. Там нікого не було. Він обережно зліз драбиною на дно. І знову той самий висновок. Єдиною живою істотою був великий павук, який бігав по стіні. Мок зачинив двері й пішов до іншої клітки, щоб зробити те ж саме. Результат був схожий – він не побачив і не знайшов нічого підозрілого, окрім кількох недопалків на підлозі кімнати техобслуговування. Один з них був особливо довгим. Він підніс його до вогню запальнички й виявив, що це була незапалена сигарета. Мабуть хтось впустив. Він помітив на ньому напис: "Grimault - Сигарети для осіб, що страждають на астму".